Ф. Енгельс
“Жодна людина не приходить у світ готовою, в остаточно викристалізованій подобі. У своєму житті – хоч би яке воно було – вона потім безперервно розвивається, безперервно формує власну особистість”.
(В.Г.Белінський)
Кожен з нас до чогось прагне у своєму житті, чогось бажає, і якби всі ці прагнення і бажання завжди здійснювалися, ми б вважали це за успіх, відчували б себе задоволеними або навіть і щасливими. Успіх у житті значною мірою залежить від того, як ми вміємо тримати себе з людьми, як ми себе з ними поводимо.
Чому одного люблять, а іншого – ні? Тому, що один уміє себе поводити з людьми, а другим, навпаки, поводиться так, що стає людям нестерпним, несимпатичним, сам того не помічаючи.
Культурна, вихована особа завжди викликає в людей почуття задоволення, з нею приємно спілкуватися в побуті і праці, вона не дозволить собі образити іншого, не допустить нетактовності. Ця людина чемна, ввічлива, щира, доброзичлива і, звичайно, ніколи не байдужа до чужої біди. Такий військовослужбовець, який систематично працюючи над собою, багато знає і цим своїм духовним багатством охоче ділиться з людьми, активна в громадсько-політичному житті.
Всебічно вихована людина завжди бажана в колективі, товаристві. Плоди її праці, життя, поведінки корисні, потрібні Батьківщині. Кожна людина протягом свого життя засвоює моральні норми й відповідно до цього оцінює як власну поведінку, так і поведінку інших. Отже, те, що ми іноді зверхньо називаємо “моралізуванням” по суті є навчанням того, як слід поводитися в суспільстві. Наша культура поведінки залежить саме від того, наскільки ми засвоїли моральні норми. У діях і вчинках особи розкривається те, чи стали норми моралі внутрішнім її надбанням, чи злилися вони з її совістю і обов’язком, стали повсякденними життєвими правилами, отже, вихованість і моральність становлять взаємозумовлену єдність в поведінці військовослужбовця.
Сукупність правил, які регламентують поведінку особи в громадських місцях, у стосунках з людьми, називається етикетом. Вихована людина поводиться відповідно до правил етикету.
На першому плані військовослужбовець повинен бути впевнений в собі, ввічливий, добродушний, отже розвиток науки, освіти, мистецтва, моралі і права – дає культурний розвиток військовослужбовця.
“Культура охоплює все – від умивання обличчя до високої людської думки”.
(М.І. Калінін)
Кожна нова культура історично зв’язана з минулим, вбирає в себе все те, що є необхідним і корисним для військовослужбовця і для нашого суспільства. Сьогодні, ми вже з повним право можемо сказати: наша культура – соціалістична змістом, головним напрямом свого розвитку, багатогранна своїми національними формами та інтернаціоналістська своїм духом і характером.
Особа високої загальної культури постійно прагне до знань, цікавиться літературою, мистецтвом, новими досягненнями науки. Таку особу, як на мою думку військовий не задовольняє наявність, скажімо, атестата про закінчення середньої школи або диплома про вищу освіту. Потяг до знань, до духовного збагачення стає вн3утршніьою потребою культурної людини. Також потребою для неї стає і праця – фізична і розумова, висока ідейність.
Поведінка військового також відноситься до культури – в громадських місцях, культура взаємин, естетичні смаки, культура мови, особиста гігієна і навіть естетичні якості міміки.
2. В історії психології неодноразово здійснювалися спроби зробити психологію “об’єктивною” наукою через ототожнення психічного і рефлекторною відповіддю, з поведінкою, тобто в тому, що можна спостерігати, вивчати об’єктивними методами. Спроби звести все до суб’єктивного аспекту або ж представити об’єктивний світ військовослужбовця, як творений духом порушували діалектику суб’єктивного і об’єктивного.