Думи мої, думи мої (Літературний вечір)

Сльозами дрібними

Їх умиють. Зійде сонце,

Осушить, пригріє;

А онуки? Їм байдуже,

Багато їх, а хто скаже,

Де Гонти могила, -

Мученика праведного

Де похоронили?

Де Заліняк, душа щира,

Де одпочиває?

12. Учень:Таке диво... отут крові

Пролито людської –

І без ножа. По тім боці

Твердиня й дзвіниця,

Мов та швайка загострена,

Аж чудно дивиться,

От по собі й читаю,

Що на скелі наковано:

Першому – Вторая.

Таке диво наставила.

Тепер же я знаю:

Це той Первий, що розпинав

Нашу Україну,

А Вторая доконала

Вдову сиротину.