Думи мої, думи мої (Літературний вечір)

Однаковісінько мені.

І не помяне батько з сином,

Не скаже синові: “Молись,

Молися, сину, за Вкраїну

Його замучили колись”.

Мені однаково чи буде

Той син молитися, чи ні.

Та не однаково мені,

Як Україну злії люди

Присплять, лукаві, і в огні

Її, окраденую, збудять...

Ох, не однаково мені.

11. Учень: Довго, довго кров степами

Текла-червоніла.

Текла, текла та й висохла.

Степи зеленіють;

Діти лежать, а над ними

Могили синіють.

Та що з того, що високі?

Ніхто їх не знає,

Ніхто щиро не заплаче,

Ніхто не згадає.

Тільки вітер тихесенько

Повіє над ними.

Тільки роси ранесенько