Іван Федорович Драч – життя та творчість

Ця висока "температура" висловів, незвичайна метафористичність і розкутість думки одразу впадає в очі тим силам, які пильнували політичну цнотливість поезії, які розпочинали наступ на короткочасну демократизацію суспільства. Саме тоді Микита Хрущов, залишивши письменникам функцію "автоматників партії", пішов у брутальний і жорстокий наступ на інтелігенцію. Певна річ, керівні сили тодішньої України намагалися бути правовірнішими правовірних. Старші майстри М. Рильский, А. Малишко (які теж спочатку з очевидною ревністю поставилися до свободи самовиразу молодих, а потім відчули благотворний вплив їх розкутості) намагалися відвести удар від нових творчих паростків. Молодих письменників, і серед них талановитішого й яскравішого Івана Драча, почали відповідно до правил "пролетарської етики" "виховувати" і виправляти, їх цькували, принижували, погрожували "від імені колективу трудящих", від імені "могутнього багатонаціонального колективу радянських письменників" і навіть устами першого секретаря ЦК КПУ М. Підгорного вимагали в ім'я чистоти української літератури припинити "формалістичні викрутаси із словом", котрі "неодмінно приводять до викривлення і затуманення ідейно-художнього змісту творів". В атмосфері витала тінь'кривавого сталінського прокурора Вишинського. Чисельні наради, активи, збори, пленуми, за висловом Івана Дзюби, "переростали в божевільну "психічну атаку". Треба було мати неабиякий гарт, сміливість і просто звичайну витримку, щоб вистояти. Іван Драч, який на той час здобув літературне визнання не лише в Україні, а й у Росії й закордоном, продовжував свою літературну працю і не відійшов від своїх творчих принципів.

Протягом 35-літнього творчого неспокою поет видав збірки "Протуберанці сонця" (1965 р.),"Балади буднів", "Поезії", (1967 p.),

"До джерел" (1972 р.), "Корінь і крона" (1974 p.), "Київське небо" (1976 p.), "Шабля і хустина" (1981 p.), "Теліженці" (1985 р.) та ін. Він автор сценарію "Криниця для спраглих", за яким режисер Юрій Іллєнко у середині 60-х років зняв фільм, але він пролежав під забороною 25 років. Заглибленням у рідну історію, справжніми дослідницькими відкриттями стали кіноповісті "Іду до тебе" (Леся Українка), "Київська фантазія" (Микола Лисенко), повість "Григорій Сковорода", книга літературознавчих статей "Духовний меч".

2. "Балада про соняшник", увійшла до скарбниці української

поезії. Балада - чи не найулюбленіший поетичний жанр поета, однак це зовсім не канонічна балада, а саме його, Драча, утвір-винахід, який поєднав у собі ознаки кількох різних жанрів.

- Асоціативна природа "Балади про соняшник". Асоціатив¬ність - ускладнена і своєрідна якісна ознака, поетичного стилю Івана Драча, яка є органічною для його мислення. Вся поезія, врешті, заснована на асоціаціях, але ускладнена, метафорична асоціативність, що переходить у символи, стає образним ладом поезії, дається далеко не всім поетам. (Саме слово "асоціація" у цьому випадку означає психологічний зв'язок між окремими уявленнями, думками, почуттями, внаслідок якого одне з них спричиняє інше.)

З рядків балади постають сюрреалістичні видива, в яких соняшник, що мав, "тіло шорстке і зелене", бігає "наввипередки з вітром", "красиве засмагле сонце" їздить на велосипеді, соняшник розмовляє з ним. Дивний і магнетичний вплив справляють одразу на читача ці образи. Хочеться запам'ятати ці рядки, щоб ніколи не розлучатися з їхнього своїрідною красою.

Твір написано вільним віршем - верлібром, і саме образ соняш¬ника є цементуючим його началом. У глибинних пластах твору -тоненька постать жвавого сільського підлітка, непосидючого, рухливого, з буйною, неординароною уявою. Одного разу - і це трапилось миттєво, як осявання, навколишній світ засяяв перед ним ніколи не баченим дивом:

Нова краса, естетика сюрреалістичних асоціацій, заснованих, однак, на реалістичних деталях, постала в цій баладі, що підносить інтуїцію, осявання як основу поезії.

Хлопчина-соняшник вже ніколи не міг відвернути свою золоту голову від цього видива, від чарів, що навіки полонили його, від звіданих почувань:

Згадаймо, що наприкінці 50-х років велосипед ще був незнаною розкішшю, до якої так хотілося долучитися кожному сільському підліткові. І тоді стає зрозумілішим і ближчим цей образ сонця-поезії, хвилинного осявання, бажання подовжити це осявання ("Дайте покататися, дядьку!").Свавільна рука митця на мить відслонила завісу сюрреалістичної примхливості, і муза поезії сяйнула святковими кольорами:

Українська душа, дотикнувшись до свята творчості в буденному плині життя, породила естетику осявання, естетику святкової миті і відкриття. І тому такою болючою і трагедійною стане пізніше для Драча зіткненняз атомним монстром Чорнобилю, яке породить хаос і відчай у душі поета.