Іван Федорович Драч – життя та творчість
"Балада про соняшник", "Етюд про хліб" "Чорнобильська мадонна".
1. "Художнику - немає скутих норм..."
Феномен Івана Драча. Якщо говорять, що талант сягає зір, то це мовиться про автора "Соняшника" - І.Драча. Уже в перших своїх творах як поетичною формою, так і їхнім змістом він висловив, незгоду жити й творити за звичками і приписами тоталітаризму, утвердженими примусово - силою, кров'ю, репресіями. Його рання поезія знаменувала бунт кращої частини української молоді, яка дізналась про жахливі злочинства сталінізму (хоча тоді було оприлюднено далеко не все). Цю незгоду Драч як поет насамперед висловив у сфері поезії, де насаджувався єдиний принцип соціа¬лістичного реалізму. Творчість була строго регламентована, як і всіляке інше волевиявлення. Молодий поет на повен голос заявив:
Перша збірка "Соняшник" (процитовані слова з опублікованої тут поеми "Смерть Шевченка") з'явилась 1962 р. разом з першими збірками Василя Симоненка і Миколи Вінґрановського.
Особливістю поетичного світу Івана Драча є його постійний, безупинний рух, змінність, розвиток. Це поет, який не створює власних традицій, не знає самоповторів, постійно йде до недосяжних обріїв досконалості. Ніби кожного разу народжуючись знов і знов, провідна зірка його поезії прагне якомога ясніше, виразніше висвітлити драматизм людей другої половини XX ст, віднайти гармонію в дисонансах епохи, круговерті страждань і перемог, відкриттів і страхів, злочинів і надій, любові і ненависті, пересліду¬вань і визнань, чеснот і падінь, добра і зла. "Можливо, бувають часи й прекрасніші, проте цей час - наш, у нас лише це життя, щоб його прожити". Жан Поль Сартр (підкреслення - Сартра). Іван Драч одразу зробив свій вибір.
Він зламав усталені норми мистецтва соціалістичного реалізму, виступив реформатором поезії, співвіднісши її з добою науково-технічної революції. Поет упевнено запроваджував до своїх творів лексику новітніх наукових відкриттів, збагачуючи світ поезії незнаними до того засобами. Він широко розсунув межі українського поетичного слова. Здобутки світової цивілізації (а значить, національні традиції), космізм, на основі якого поет творить новітні образи, міжпланетні простори, невідомість космічних галактик, сива печаль Козерога й інших небесних світил, ракети, космодроми, романтика науково-технічної революції - і разом з тим гостре усвідомлення національної належності, гідності і поваги до своїх коренів, як і до кожної окремої людини, котра являє собою не "гвинтик", а цілий Всесвіт.
Так, час, у який виступив молодий Іван Драч, здавалося, не сприяв розквіту поезії. Та хіба поети вибирають епохи? Вони самі створюють їх. Талант і воля митця перебороли обставини, підкорили час, зробили його справді своїм, Драчевим, щоб бурхливо, яскраво, новітньо прожити його у власній творчості. Ніякі приписи соціа¬лістичного реалізму, ніякі намагання влади не зупинили поета на його шляху реформатора української поезії. І коли кажуть, що XX ст. у світовій поезії пройшло під знаком модернізму, то найбільш виразним поетом-модерністом України можна вважати саме автора "Соняшника".
Іван Федорович Драч народився 17 жовтня 1936 року в селі Теліженці на півдні Київщини в сім'ї робітника радгоспу. Працював у школі, служив в армії, навчався на філологічному факультеті Київського університету та кіносценарних курсах у Москві.
Саме студентом заявив Іван Драч про себе як поет. В універси¬тетському холі привертала увагу яскрава саморобна афіша про те, що на черговому засіданні літературної студії студент Іван Драч читатиме поему "Ніж у сонці". Галя, який здійнявся навколо цього факту, був першою реакцією влади на незвичну, новаторську поезію, що поламала обмеження думки і її вислову. 1961 р. поема вийшла друком в "Літературній газеті", де вона зайняла цілу сторінку і була представлена таким же молодим і бунтівним критиком Іваном Дзюбою. "Феєрична трагедія", як визначив її жанр автор, мала величезний розголос, навколо неї вирували діаметрально протилежні пристрасті.
Першу збірку "Соняшник" відкривала передмова авторитетного літературознавця, визнаного критичного метра Леоніда Новиченка -"Іван Драч - новобранець поезії": "Прикмети цікавої, сильної, своєрідної, хоч ще, зрозуміло, не "встояної", не оформленої творчої особистості виразно відчутні в віршах Драча.. Виразною й симпатич¬ною індивідуальною рисою в .віршах молодого поета є вже сама інтенсивність поетичного переживання, його незвичайно висока "температура..."У творчості молодого Драча вирізняється поема "Смерть Шевченка". Автор визначив її жанр як симфонію. І справді, поема вражає поліфонічністю, включає в себе елементи ірраціональні, марення, далекі голоси, голосіння матері - України. Складається симфонія з, прологу і двох частин: "Вишневий цвіт" і "Вишневий вітер". Твір великої ваги як у творчій біографії І. Драча, так і в історії української поезії XX ст. Одним із контрапунктів симфонії є сцена похорону Шевченка, в якій молодий поет ще у ті часи, чатовані пильними імперськими ідеологами, назвав Кобзаря творцем національної самосвідомості українства: