Андрій Чайковський
1958 — уперше за роки Радянської влади львівське видавництво "Каменяр" видало збірку творів Андрія Чайковського "За сестрою" (післямова Ю. Мельничука).
1966 — видавництво "Каменяр" здійснило нове видання творів А. Чайковського під назвою "Олюнька".
1992 — видавництво "Червона калина" у Львові започаткувало вихід у світ восьмитомного зібрання творів Андрія Чайковського, видано п'ять томів.
1994 — у день Незалежності у м. Самборі на Львівщині відкрито пам'ятник Андрієві Чайковському (автори — львівський скульптор Петро Дзиндра, архітектор Олесь Ярема, каменотес Степан Одноліт).
1994 — створено Львівський фонд Андрія Чайковського, голова фонду — Богдан Якимович.
ВступНа карті літературного неба з'явилась ще одна маленька зоря — місто Коломия, осяяне славою Андрія Чайковського. Світилась вона впевнено і довго. Світить і тепер — крізь час і простір. Здавалося б, минуло... А залишилось щось особливе — пам'ять. Відкинувши величні та скороминущі події з життя цієї непересічної людини, бачимо його душу, його біль і переживання. Адже Андрій Чайковський — не просто Людина. Він — яскрава зірка, приклад для інших. Приклад людяності, високого духовного лету і дару від Бога.
Мало є таких досліджень, які б сміливо і справді зірково висвітлили життя видатної людини насамперед як особистості, а вже потім — як митця, діяча літератури, творителя текстів. Олі Мандзюк удалося це зробити в своїй дослідницькій роботі, представленій на розсуд журі конкурсу "Славетні українці". Творчий підхід і володіння достатньою кількістю матеріалу зробили цю працю кращою серед кращих. То велике вміння розкодувати характер письменника, подати його людські риси через біографічні події, подивитись по-новому на вже досліджені речі.
На небесному обширі народжуються сузір'я — суцвіття зодіакального циклу, за яким земні обивателі пророкують собі долю, сподіваються на удачу, визначають, яким шляхом іти далі. Однією з тих численних зірочок є Коломия, а її світлом — Андрій Чайковський.
Якщо ви одного разу вийдете під склепіння вечірнього неба, побачите там найменшу зірочку в суцвітті — будьте певні: це зоря нашої літератури, нашої духовної потуги, нашого часу і простору у безмежжі космосу. Коломия — Космос — Чайковський — Україна... Цей ряд завжди можна продовжити до безмежжя, коли лет стає вільним, невимушеним, тривалим і піднесено-світлим, а потім перетворюється на згусток чистої, світлої думки.
Нехай цей лет буде благословенний всесильною Божою ласкою. Нехай сіє у людські голови зоресяйні зерна знань, добра і незмінної віри в те, що є у космосі зоря Вкраїна.
Український історик, правозахисник, дисидент, в'язень більшовицьких таборів В. Мороз у книзі "Серед снігів" пише: "Для нас уже стало традиційним нарікати на свою слабість. Насправді ж Україна показала унікальний приклад сили. Інші народи в наших умовах давно зникли, стали Провансом. А ми — витримали! Яка ще заборонена мова дала таку багату літературу!"[4]
Одне з найпочесніших місць у цій багатостраждальній літературі посідає Андрій Якович Чайковський, який поставив перед собою завдання посвятити свою творчу працю повістям з якоїсь історичної доби рідного народу, маючи на увазі виховання молодих поколінь у любові до своєї країни, до її історії. Чи знайдемо ми в світовому літературному процесі ще такого письменника?..
Життя письменника склалося так, що йому з сім'єю довелося мешкати в декількох містах Галичини. Андрій Чайковський в юності.
Бережани на Тернопільщині, Самбір і Сколе — на Львівщині, Рогатин, Коломия — на Станіславщині... Ось ті куточки галицької землі, що надавали письменникові — активному громадсько-культурному діячеві, захиснику прав знедоленого селянства — снаги, енергії, віри в майбутнє українського народу.
Останні шістнадцять років життя родини Чайковських минули в чарівному покутському містечку над Прутом — Коломиї.