“Знедолені” В.Гюго
ПЛАН
1. Особливості написання роману “Знедолені” В.Гюго
2. Основні мотиви роману “Знедолені”, головні образи
3. Використана література
1. Особливості написання роману “Знедолені” В.Гюго
Роман «Знедолені» («Les Miserables»), якому Віктор Гюго віддав понад двадцяти років життя, безсумнівно, стоїть на першому місці серед усіх його романів.
Думка про створення великого соціального роману, присвяченого знедоленим, виникла в Гюго ще до вигнання. Він почав писати його під первісною назвою «Бідняки» («Miseres») у середині 40-х років, але перервав свою роботу в зв'язку з подіями, початок яким поклала лютнева революція 1848 року.
Уже тоді – у першому варіанті – автором були задумані і створені центральні образи знедолених суспільством бідняків: каторжника, чий злочин полягав у тому, що він вкрав хліб, щоб нагодувати голодних дітей своєї сестри, і матері, змушеної продати свої зуби, волосся і тіло, щоб платити за утримання своєї дитини.
У вигнання Гюго взяв із собою незакінчений рукопис «Знедолених». Однак після бурхливих подій політичного життя, якими письменник був захоплений протягом наступного десятиліття, коли він так гаряче протестував проти злочинів Луї Бонапарта, створюючи полум'яні памфлети і вірші «Відплати», перша редакція роману вже не могла задовольнити його.
Відновивши роботу над «Знедоленими» у 1860 році, він прагнув втілити в романі філософські і моральні ідеї, що склалися в нього за останні роки. Тепер «Знедолені» стають не тільки викривальним твором, але і романом, що поставив найважливіший для Гюго того часу питання про значення добра і милосердя для соціального і морального відродження людства.
Разом з тим Гюго вводить у свій новий роман великі історичні, публіцистичні і філософські розділи, що додають йому епічні масштаби.
2. Основні мотиви роману “Знедолені”, головні образи
«Знедолені» – дійсний поліфонічний роман з багатьма темами, мотивами, ідейними і естетичними планами, де дана велика картина народного життя і де Париж бідноти, Париж жалюгідних і похмурих нетрів виникає перед читачем на фоні найбільших політичний подій французької історії початку XIX століття: катастрофи при Ватерлоо, падіння режимів Реставрації і Липневої монархії, народно-революційних боїв 30-х і 40-х років. З реальної дійсності й історія головних героїв роману.
Образ Жана Вальжана виник у письменника в зв'язку з процесом деякого Пьєра Морена, котрий, також як і герой Гюго, був відправлений на каторжні роботи за крадіжку хліба. Вивчаючи цей процес, знайомлячи з існуючим кримінальним кодексом, відвідуючи паризькі в'язниці, Гюго відзначає два моменти в цьому, гостро цікавлячому його питанні: по-перше, склад злочину – крадіжку хліба, що підтвердила переконання письменника в тому, що причина злочинності корениться не в зіпсованості, а в убогості народу; по-друге, доля людини, що вернулись з каторги і яку женуть звідусіль, а отже, що не має можливості повернутися до чесного трудового життя. Усе це Гюго і вніс у біографію свого головного героя, додавши цим проблемам художньо-переконливу форму.
Саме з появою «Знедолених» зв'язані нескінченні суперечки про зміну художнього методу Гюго другого періоду. Багато вчених наполягають на тому, що «Знедолені» - реалістичний роман. Дійсно, елементи реалізму в романі присутні. Вдумавшись у концепцію роману «Знедолені», що відповідає уявленню письменника про людське життя, як про безупинну зміну світла і пітьми, можна знайти, що, незважаючи на багато рис реалізму, Гюго все ж таки залишається романтиком і по своєму світогляді, і по методу.