Овідій – співець любові і печалі
В першому витворі він доводить необхідність для жінки слідкувати за косметикою лиця на тій основі, що внутрішні особливості душі стійкі, а фізична краса нестійка і потребує підтримки. “Наука кохання” являє собою написаний по всім правилам тракт. Перші 2 книги дають поради чоловікам, як заманити жінку, 3-тя книга – жінкам, як заманити мужчин. Всі ці витвори Овідія твердять не стільки про любов, скільки про різні любовні пригоди. Все це закривало собою у Овідія його фрівольне трактування кохання і надавало їй деякого роду романтичного характеру. Цим можна пояснити популярність Овідія у всі часи.
Другий період творчості. Це перші роки н.е. до заслання поета. Творчість Овідія відмічено новими якостями, оскільки він намагається тут вихваляти імперію. Можна сказати, що получається це йому дуже погано. Але попередня тематика кохання продовжує грати велику роль, уже не являється єдиною і підчиняється тепер як новій тематиці, так і новій художній методології.“Метаморфози” (Перевтілення) являються головним витвором цього періоду. Овідій перед своїм відправленням у заслання у відчаї спалив рукопис, над яким у той час працював. Але він зберігся завдяки тому, що деякі списки були у друзів поета. Сліди неповної доробки можна помітити ще й тепер.
а) Сюжет “Метаморфоз” є ніщо іншим, як вся антична міфологія, яка викладена систематично і по можливості хронологічно. У відношенні хронологічної послідовності виклади самі ясні являються перші і послідні книги “Метаморфоз”.
В І книзі відображено першопочаткове і саме древнє перетворення.
Книги ІІІ і IV – занурюють нас у атмосферу іншого, дуже древнього періоду античної міфології.
Книги V-VII відносяться до часу аргонавтів.
Книги VIII-ІХ – це міфи часу Геркулеса.
Книги ХІІ-ХІІІ – троянська міфологія.
Книги ХІІІ-ХV присвячені міфологічній історії Рима.
б) Історична основа “Метаморфоз” ясна. Овідій хотів дати систематичний виклад всієї античної міфології, розклавши її по тих періодах. які тоді являлися реальними. Овідій вибирає міфи з перетворенням. Із всіх представників жанру перетворень Овідій виступив найбільш талановитим і глибоким. Це зробили його “Метаморфози” всесвітнім витвором літератури.
в) Ідейний смисл “Метаморфоз” досить складний. В часи Овідія цивілізація вже не могла вірити в міфологію. Овідій любить свою міфологію, вона дає йому глибоку радість.
Крім любові до своїх богів і героїв Овідій приймає їх за своїх братів і залюбки прощає їм всі їх недоліки. Той підхід до міфології, який сформований самим поетом заключається в тому, що звичайно іменується піфагорійством. В цій філософській теорії Овідія важливі 4 ідеї: а) вічність і нерозрушимість матерії; б) вічна її зміна; в) перетворення одних речей в інші; г) перенесення душ із одних тіл в інші.
Таким чином, якщо естетично міфологія являлась для Овідія предметом глибокої радості і насолоди, то філософськи вона виявилась художнім відображенням самих глибоких і основних сторін дійсності. При всій своїй легковажності Овідій глибоко розуміє соціальне зло і не пропускає випадку яскраво його відтворити, відібравши матеріал із тих чи інших стародавніх міфів.
Політична ідеологія “Метаморфоз” може потребує дуже обережної характеристики.
Сказати, що ідеологія “Метаморфоз” зовсім не має ніякого відношення до принципів Августа, не можна. У Овідія опозиція не політична, але морально-естетична.
Для політичної опозиції він був дуже легковажний і дуже занурений в свої внутрішні переживання. Овідій формально повністю стоїть на позиціях ідеології принципата, але в дійсності він розуміє принципат як захист для своєї поезії.