Тарас Мельничук

жодному звіру й людині

в цих горах на Україні.

Заради матері-Вітчизни поет не шкодував свого життя, приніс себе у жертву за неї.

Немає серця - лиш осердя осталось в грудях,

де кубло звив ненаситець.

Серце ж - ствердло.

А серце - мертве, й сонце - вмерло.

І в вінку терновому чоло.

І не скажи: "Нещасна доле!"

Той, хто загріб тебе, зборов - не зжадиться.

Він добре знає, і що то мова, й що Чорнобиль

й що вільним стати може обрій,

лише умочений у кров.

Збірка "Князь роси" - це образне мислення поета строєм нашого народу, усім образним комплексом народної культури з її народнопоетичним ладом пісенного самовираження, з її кольорами, символами. Журавлиний ключ вічності, золота зоря волі України, туга за прожитим, але не каяття звучать у вірші "Знов цвіте червона журавлина..."

Знов цвіте червона журавлина,

І журавка кличе журавля,

А я сина кличу, кличу сина

Кличу сина в золоті поля.

У 1991 збірка "Князь роси" була удостоєна Державної премії ім.Тараса Григоровича Шевченка.

Понад 20 років був ув'язнений і перебував під недоступним спецзамком рукопис книги Тараса Мельничука "Чага". Визволення його з неволі - це немов дивовижне повернення з майбуття. Тяжко хворий поет побачив її, доторкнувся до її свіжих сторінок. Це був останній дарунок долі, а для нас - це цілющий бальзам для душі.

Пішов поет у вічність, згорів. Та не погас. Мов туго натягнута струна яворової скрипки, мелодійно дзвенить його слово:

У пісні перейду, переквітну у звуки,

Що не встигну дожить. - Пісне, ти доживи,