Символістичні образи в поезіях Поля Верлена та його життєвий і творчий шлях
До цього часу відноситься його знайомство і дружба з Артюром Рембо, яка привела до катастрофи. Рембо, тоді ще сімнадцятилітній юнак, але уже визначився як зрілий і чудовий поет, після декількох невдалих утеч з рідного дому (його родина жила в Шарлевіллі) у Париж, надіслав Верленові, єдиному, кого він "визнавав" із сучасних поетів, свої вірші і просив у нього гостинності. Верлен прийшов від віршів у захват і розгорнув перед юним поетом двері свого будинку. Рембо оселився у Верлена. Це внесло новий розлад у сімейне життя останнього. Рембо відрізнявся важким характером, був грубий, неуживчивий і гарячковий; Верлен же знайшов у ньому ту родинну душу і те розуміння, яких йому бракувало. Друзі проводили час у нескінченних прогулянках, бесідах, пиятиках, у результаті чого відносини Верлена з дружиною розладналися украй. Після ряду важких сцен вирішено було, що чоловіки на час роз'їдуться щоб "відпочити один від одного". Мати Верлена погодилася постачати сина грошима для подорожі.
Верлен і Рембо відправилися в Бельгію (улітку 1872 р.), - потім у Лондон, де прожили до весни. Вони вели веселе бродяжницьке життя, писали вірші, розмовляли і, звичайно, пили. Верлен, утім, часто зустрічався з емігрантами-комунарами, що жили в Англії, а Рембо ретельно вивчав англійську мову, що йому придалося в подальшій його блукацькому житті.
У цей час дружина Верлена розпочала в Парижі справу про розвід, чим Верлен була до крайності вражений.
Далі ускладнилися відносини з Рембо. Відбулося кілька розривів і нових зустрічей, поки зрештою в Брюсселеві під час останнього пояснення, при якому була присутня і мати Верлена, поет, що був у зовсім істеричному стані до того ж нетверезий, вислухавши категоричне рішення Рембо розстатися з ним, зробив у свого друга два постріли і легко ранив його в руку. Відразу Верлен усвідомив що відбулося, розридався, благав про прощення, просив убити його. Вирішено було, що Рембо усе-таки виїде. Верлен відправився проводжати його на вокзал. По шляху він знову став благати Рембо залишитися з ним; знову спалахнула сварка, і Рембо, побачивши, що Верлен суне руку в кишеню, і уявивши, що той знову збирається стріляти, пустився бігти, призиваючи на допомогу. Поліція затримала Верлена, знайшовши при ньому зброю. У дільниці Рембо розповів про ранкову стрілянину. Верлен був відданий суду за обвинуваченням у замаху на убивство і присуджений до дворічного ув’язнення.
Рембо незабаром залишив Європу і багато років прожив в Америці, торгуючи слоновою кістою і відмовивши від писання віршів. Наживши стан, він повернувся в Європу і незабаром помер від саркоми (1891). Верлен затурбувався виданням його творів і радувався посмертному успіху свого дивного друга.Відбувши покарання, він повернувся у Францію, якийсь час жив у селі в родичів, потім виїхав в Англію, де провів два роки, займаючись викладанням французької мови в різних школах. Потім він перебрався у Францію і кілька років викладав у духовному коледжі в містечку Ретель, насолоджуючись, по власних словах, "щастям безвісності". Але іншого щастя в нього не було. Його дружина за час ув’язнення встигла одержати розвід і назавжди розлучила його із сином, що народився в перший рік їхнього шлюбу.
Верлен жагуче тужив за дитиною, і це було однією з причин нового перелому в його житті. Серед його учнів знаходився деякий Люсьєн Летінуа, син фермера. Верлен гаряче прив'язався до юнака, як би бачачи в ньому втраченого сина, і, коли Люсьєн закінчив коледж і повинен був виїхати на батьківщину, Верлен вирішив не розставатися з ним і стати фермером. Мати Верлена, нездатна відмовити в чому-небудь своєму сину, погодилася дати грошей і на цю витівку. Була куплена ферма на ім'я Летінуа-батька, де Верлен і оселився разом з Люсьеном. Селянина з Верлена не вийшло. Фізично слабкий, позбавлений всякої наполегливості, він вів справу абияк, віддаючи перевагу прогулянкам і бесідам з Люсьєном і писання віршів.
Ферма давала лише збитки, які покривалися з гаманця матері. Зрештою Верлен кинув ферму і поїхав з Люсьєном у Лондон. Цей період дотепер дуже слабко освітлений біографами. Восени 1881 р. обоє друга очутилися в Парижеві, де Верлен відновив літературні знайомства і швидко став здобувати популярність. Незабаром відбував військову повинність Люсьєн занедужав тифом і вмер, поваливши Верлена в безутішне горе. Батько Летинуа, "законний власник" ферми Верлена, продав її і грошика привласнив.
Кілька років Верлен жив у Парижі, ведучи сіре і незабезпечене існування, безуспішно намагався знову влаштуватися на службу і потім раптово знову вирішив "сісти на землю". Знову був куплений клаптик землі, і Верлен оселився разом з матір'ю в селі. Справи йшла погано. Верлен багато пив, відносини його з матір'ю стали псуватися, і один раз розігралася важка сцена, під час якої Верлен грубо обійшовся з матір'ю. У справу втрутилися треті особи, і Верлен знову потрапив під суд і сів на місяць у в'язницю.
З в'язниці він повернувся в Париж, і почався останній період його життя - період бродяжництва, пияцтва, жебрання (незабаром померла його мати, і остання опора його зникла).