Найвидатніший єврейський письменник – Шолом-Алейхем
В 90-их роках з’являються перші твори із цикла “Менахем- Мендл” і перші монологи “Тев’є-молочника”. Ці твори були особливо дорогі для Шолом-Алейхема, до них він часто повертався, виправляв їх і доповнював. Менахем-Мендл і Тев’є-молочник – основні і найбільшвиражені і значні образи письменника.
На протязі 1909-1911 років він був зайнятий роботою над романом “Блукаючі зорі“ – романом, який став завершаючим етапом про народних талантів. “Я сам відчув,- пише він в редакцію газети “Динайє Велт“ (“Новий світ”),- потрібно завершити свою трилогію третім романом, після “Стемпеню” і “Йоселе-солов’я”, як колись обіцяв...”
Письменник часто і довго хворів. Чахотка ганяла його то в Італію, то в Швейцарію. Але де б не був Шолом-Алейхем, він завжди сумував по своїй батьківщині – Україні. Тут він виріс, Дістав освіту ,створив найкращі свої твори.Його письменницькиц шлях відмічений творчими контактами з великими російськими письменниками свого часу – Л.Толстим, Короленко, Чеховим, Горьким.
В 1908 році єврейське літературне товариство відмітило 25-річний ювілей його письменницької кар’єри. Шолом-Алейхем був тоді прикований до ліжка в м. Нерва. Сюди найого ім’я приходило багато поздоровлень, телеграм, листів. Перша світова війна застала Шолом-Алейхема на німецькому курорті Альбекс. Німецька влада інтернувала його як російського підданого. Шолом-Алейхем зтруднощами добрався до Копенгагена, а пізніше оселився у США, як думав, тимчасово. Там він провів останні півттора роки свого життя. Але під час цього короткого перебування у США, він зрозумів, що Америка – держава, в якій широко розповсюдженя злочинність, в якій громадянами володіє страх за своє майбутнє. Таке своє негативне ставлення до цієї держави Шолом-Алейхем втілив у незакінченому романі “Помилка”.
В останні роки життя Шолом-Алейхем писав автобіографічну повість “З ярмарки”, присвячену дітям письменника.
“Вам,- пише Шолом-Алейхем,- посвящаю творіння моїх творінь, книгу книг, пісню пісень душі моєї. Я, звичайно, розумію, що книга моя, як і всяке творіння людське, не лишена недоліків. Але хто ж краще знає, чого вона мені коштувала? Я вклав у неї саме цінне, що в мене є – серце своє”.Перші дві частини повісті булі видані окремою книгою в Нью-Йорку в 1916 році. Третя частина стала до друку в лютому 1916 року в газеті “Вархайт” (“Правда”). Але вона не була дописана так як Шолом-Алейхем в квітні 1916 року важко захворів і 13 травня 1916 року помер.Шолом-Алейхем похороненийна Нью-Йорському кладовищі. На його пам’ятнику написані такі слова:
Нехай мене поховають не серед аристократів, знатних чи багатих людей, а серед простого люду, робітників, разом з простим народом, так, щоб пам’ятник, який потім поставлять на моїй могилі, прикрашав скромні надгробки навколо мене, а скромні могили навколо мене прикрасили би мій пам’ятник так, як простий і чесний народ при моєму життю був прикрасою свого народного письменника.
Глибоко розуміючи, що театр може стати трибуною ствердження добра і справедливості, трибуною виявлення пошлості, Шолом-Алейхем створив не малу кількість сценових мініатюрв одному дійстві і трьох-чотирьохактних драм і комедій.
Скоро після дебюту розповіді “Два каменя”, Шолом-Алейхем в 1887 році опублікував свій перший водевіль-фельєтон “Наречений-лікар”. В цьому ж році він надрукував “Розлучення”, комедію в трьох картинах, а двома роками пізніше “чисту” комедію “Сходка”.
В 1894 році він написав “Якнегоз”, вголовній ролі яких були єврейські товстосуми. Після “Якнегоза” він нічого не писав напротязі 5 років. Лише в 1899 році з’явилась його одноактна комедія “Поздоровляємо!”. В 1903 році він написав “Розбрід”. В ній відтворені широкі картини життя патріархальної єврейської сім’ї, її внутрішні розбіжності і конечний розпад. В 1905 році вона була поставлена на сцені Народного польського Театру, а потім й на сцені єврейського театру Муратова. Преса дала спектаклю високу оцінку. Шолом-Алейхем був дуже окрилений цією критикою і написав ще такі п’єси, як “Клад”, “Люди” (1907), “Агенти”, “Король пік” (1909-1911). Але вони не були поставлені на сцені. Шолом-Алейхем неодноразово брався за організацію єврейського театру, але, на жаль, театр так і не створився. В 1914 році він інсценізував “Тев’є-молочника”, а в 1915 – “Кровавий жарт”. Тев’є і по сьогоднішній день хвилює і радує читача і глядача.
ЛІТЕРАТУРА:
1.Шолом-Алейхем, Повісті і розповіді “Художня література”, Москва, 1969
2.УРЕ том12 Київ, 19783.Зарубіжна література. 11 клас, Христоматія, Харків, “Торсінг”, 2000