Найвидатніший єврейський письменник – Шолом-Алейхем
Ніхто не знає, що таке смерть;
Можливо, це навіть щастя.
Так говорить Платон. А я говорю:
Можливо, це і щастя,
але позбав мене, Боже, цього щастя.
Шолом Алейхем народився 2-го березня 1859 року в Україні в місті Переяславі (тепер Переяслав-Хмельницький ). Більша частина його життя пройшла в Україні. Чимало сторінок його повістей і оповідань присвячено описам української природи; його герої, як і він сам, добре знають українські пісні, вірші великого Кобзаря – Т. Г. Шевченка, із їхніх уст часто сипляться українські приказки, прислів’я.
Його батько був багатою людиною, але раптово розорився, коли майбутній письменник був лише дитиною. Це було перше нещастя в житті хлопчика. Але , як відомо, горе не ходить одне, а відкриває двері для інших бід. Отож, скоро прийшло інше лихо, яка забрало життя його матері під час холери. Та і на цьому трагедія не закінчилася. В їхнє жиитя ввійшла інша жінка – зла мачуха, яка завжди намагалася образити свого пасинка. Один тільки Бог знає, скільки сліз пролив Шолом-Aлейхем, ховаючись від своєї мачухи у темних закутках їхнього будинку. Але врешті-решт він знайшов спосіб її утихомирити. Маленький Шолом склав цілий список всіх образ, якими мачуха його обдаровувала, і, чудово копіюючи її інтонацію і жести, читав всім, хто захоче послухати. Мачуха так само сміялася, як і решта людей, але вона зрозуміла, що має справу не з простим хлопчиком.
Навчався Шолом-Алейхем, як і всі єврейські діти, в хедері-школі, де на першому місці було вивчення Старого Заповіту, тлумачення Толмуда. Батько майбутнього письменника, який цінував знання, зумів дати синові освіту – в 17 років він із відзнакою закінчив реальне училище.
Писати Шолом почав рано, чи не в 18 – 19 років. Він тоді жив у якості домашнього учителя в глухому поселенні київської губернії у одного купця-єврея Елі-Мейлаха Лоєва. Його ученицею була єдина дочка цього чоловіка, ровесниця учителя. Учитель прожив там 3 роки в достатку і добрі. Учениця добре вчилася, батьки були раді, все йшло чудово. Але сталося непоправиме. Шолом почав писати різні любовні романи, посилав їх багатьом видавникам, але їм було все рівно. Тільки одна душа звернула увагу на них, і це була його учениця. Напевне батьки стали догадуватися про щось. Отож, в один прекрасний день Шолом, проснувшись, дізнався, що крім нього в домі більше нікого немає. Хазяїн залишив йому конверт, але там лежали лише гроші за його працю і більше нічого. На подвір’ї стояли сани. Кучер, явно не криючи посмішки на обличчі, відвіз його на вокзал. Саме так закінчилося його солодке життя вчителя.
Він поїхав спочатку до Києва, а потім до Полтавської губернії, де прийняв посаду державного равина. Він дуже багато писав своїй коханій, але та не відповідала. Хто ж знав, що батько підкупив листоношу, і той за невеликі гроші віддавав всі листи дочки батькові. Два з лишнім роки він писав їй ці листи, потім звільнився з роботи і поїхав до Київа, і там сталося чудо: він зустрів Ольгу Лоєву. Дівчина заявила татові, що вона виходить заміж за Рабіновича. Батькові нічого не залишалося, ніж влаштувати весілля. Через деякий час він помер і все багатство перейшло до його дочки, яка, в свою чергу, передала спадок свому чоловікові. Той, довго не думаючи, пішов з грішми на біржу і там його обкрутили більш розумніші. Якось йому вдалося вийти з їхніх тенет і залишитися з невеликим капіталом. Потім Шолом- Алейхем починає видавати літературно-критичний збірник “Еврейська народна бібліотека”. Але Шолом-Алейхем виявився занадто добрим і почав платити гроші тим, хто писав статті у цей збірник. Ось саме тоді він втратив весь свій капітал і саме тоді він насправді розслабився: він став вільною людиною, яка не задумувалася більше над питанням грошей. Це питання приходило до нього лише за обіднім столом, на якому часто не було й куска хліба.
Шолом-Алейхем є відомий прозаїк, драматург, критик і блискучий читач своїх творів. Він відтворював важке життя свого народу в умовах царського режиму, капіталістичної експлуатації і національного гніту. Перший справжній роман був написаний у 80-их роках ХlХ століття під назвою “Сендер Бланк“. В листі до відомого історика і критика С. Дублова від 2-ого вересня 1818 року він писав: “ Забув вас попередити, що “Сендер Бланк“ є лише 1-а частина. 2-га частина – “Маркус Бланк“ – в мене закінчується в рукописі, а 3-тю – “Останній із Бланків“ - я лише напишу з часом, коли буду краще знати наше нове покоління, достойне його вивчення. Друга і третя частини ніколи не були опубліковані. В 1903 році Шолом-Алейхем першу частину переробив, зменшив, вніс до неї певні корективи. Новий варіант роману став називатися “Сендер Бланк і його сімейка. Роман без романа“. Вперше у єврейській літературі з такою безпощадною відвертістю були зображені язви капіталізму, неблагополуччя власницького укладу життя. Жадоба, своєкорисність, користолюбивість Сендера Бланка були показані головним планом, гротескно, з сатиричною ексцентричністю.В інших романах 80-их – “Стемпеню” і “ Йоселе-соловей” Шолом-Алейхем став на захист народних талантів, які намагалися звільнитися від патріархальщини, яка господарювала в сім’ї і соціальних відносинах того часу. Художник глибоко розумів характер людини мистецтва, цінив їх творчий труд і неперебориме завзяття. В цих романах письменник не залишає рівнодушним проблему долі єврейських жінок, недавно ще скованих патріархальними традиціями, але вже відчуваючих глибину соціальних перемін.