О.Донченко. Роль і місце письменника у становленні і розвитку літератури для дітей та юнацтва
Події повісті не видумані, зрозуміти життя мешканців Слобідки письменникові допомогло проживання його самого в їхньому середовищі.Читаючи повість, ми непомітно для себе уявляємо героїв. Перед нами постає постійно прагнучий пригод і випробувань учень шостого класу Слобідської школи Олег Башмачний, таємничий і відлюдкуватий “мешканець школи” старий Кажан, мудрий, розважливий директор школи і класний керівник 6 класу Василь Васильович, усі учні 6 класу, інші жителі села Слобідки: рибалки, прикордонники.
Всі образи у повісті тісно переплетені, однак головними на думку самого автора, є образи дітей.
Це розповідь про життя невеличкого поселення Слобідки, що лежить поблизу моря, про життя семирічної школи. Повість написана для середнього шкільного віку, тому сюжет супроводжується яскравими, доступними описами образів героїв, картин природи: “Зараз же за школою розкинувся великий сад. Він спускався аж до стрімкої кам’яної кручі над морем. Тепер сад чорний, незапишнений і прозорий. Коли глянути з шкільних вікон, то в кінці рівної головної алеї видно синє прозоре море. Але це не та ніжна синява моря, яка буває влітку. Часом хвилі міняють свій колір і, коли на небі купчаться важкі хмари, море тоді має непривітний олов’яний відтінок…”
Одним з героїв повісті, який привертає увагу читача є Кажан: “у нього були великі вуха й гострі очиці під волохатими бровами. Кущики волосся визирали в нього з колючого носа, з вух, росли на довгих кістлявих пальцях. Про цього відлюдного старого переказували різні химерні чутки. Казали, що він у темні ночі вилазить на горище і тоді, звідти чути моторошні крики сича…
“Як оселилася в колишньому будинку галаслива школа-смерічка Кажан прийшов до директора і попросив дозволу залишитися жити в будинку, обіцяючи за те виконувати обов’язки садівника. При школі був великий гарний сад і Кажан виявив себе справді гарним садоводом. Йому дали маленьку кімнатку на другому поверсі…”
“Кажан цурався людей навіть до нічного сторожа школи Данилича ніколи не заходив і, коли не було роботи в саду, цілими днями сидів замкнувшись у своїй кімнаті”. Читаючи дальше повість дізнаємося, що Кажан був злочинцем, порушив закон, переховуючи і підтримуючи зв’язки з шпигунами.
З образом шпигуна переплітається образ школяра Олега Башмачного, хлопця цікавого, вигадливого, який прагне таємниць, пригод. Вже з перших сторінок повісті ми зустрічаємось з цим хлопцем, який відразу же встряває в небезпечну справу з Кажаном, знайшовши адресований йому (Кажанові) лист, і не віддавши його. З цього все і почалося. Олег мріє знайти схований колись скарб пана Капніста і, прославившись на усе село, хоче стати героєм і командиром справжнього великого криголама.
Читаючи повість, ми спостерігаємо бурхливе, все в пригодах життя шостого класу слобідської школи. Ми бачимо потяг дітей до знань, до здобуття кращих оцінок. Перед ними стоїть стимул їхнього навчання – справжній вітрильний човен, який буде подарований прикордонниками класові з найкращими оцінками.
Діти прагнуть крім навчання займатися іншими справами, різними для різних учнів. Так Сашко Чайка пропонує видавати класний журнал “Відмінник”, де буде вміщено твори учнів, вчителів і, навіть, директора. Бачимо боротьбу між двома класами за кращий журнал: шостий клас “Відмінник” і сьомий клас “Широкий шлях”. “Відмінник” виявився кращий у всьому: і в художньому оформленні, і за змістом.
Як вже було сказано, головними героями є діти, не тільки Башмачний прагне пригод, а й, наприклад, Омелько Нагірний, який так захоплюється гіпнозом, що веде своїх друзів на страшне темне горище, щоб “загіпнотизувати” Дмитра Нагірного, ще й наказує йому взяти біле простирадло, мовляв, без нього нічого не вийде. Однак, дійсно нічого не вийшло, але Василю Васильовичу вдається переконати Омелька, що астрономія цікавіша наука, ніж гіпноз. І ось хлопець вже керівник гуртка астрономії в школі.
В шостому класі є і молодий винахідник Яша Дереза, який своїми руками змайстрував модель військового корабля – міноносець, який управляється “по радіо на відстані”.
Головними героями постають і Сашко Чайка та Галина Кукоба, взаємодопомога, взаєморозуміння панує між цими дітьми. Між ними зароджується велике почуття дружби, товариськості.
Але все-таки автор знову і знову приводить нас до “відшукувача скарбу пана Капніста”. Так Довженко називає Олега Башмачного. Читаючи повість ми дізнаємося про все нові пригоди Олега: то він стикається в темній комірці з невідомим зеленооким чотирипалим; то він стає глядачем гіпнозу, що його дуже налякало, то знаходить револьвер на горищі і т.д. А все почалося з листа, що був адресований Кажанові. Інколи Олег каявся, що знайшов того проклятого листа. Але не було б листа, не було б пригод.Отже, прочитавши повість Донченка “Школа над морем”, ми дізналися про бурхливе і цікаве життя рибальського поселення Слобідки. В повісті відчувається педагогічний талант автора. Мені здається, що в образі директора Слобідської школи Василя Васильовича інколи можна впізнати самого Донченка. Прочитавши повість, ми розуміємо, що жертвами шпигуноманії, загальної атмосфери недовіри, характерної для тих часів (а повість написана у 1937 році) ставала велика кількість чесних людей, навіть школярі.