ПРЕМІЇ В ГАЛУЗІ ЛІТЕРАТУРИ

Деякі письменник Григорій та Григір Тютюнники, В.Земляк, В.Стус, Б.Антонечко-Давидович, І.Багряний, В.Симоненко, Г.Кочур, Б.Нечерда удостоєні посмертно. Цією премією відзначені також громадяни Росії: М.Тихонов, Л.Большаков, митці: вчені діаспори (Канада, США), представники інших національностей.Тоді ж було затверджено «Положення про премії імені Т.Г.Шевченка». Постановою від 18 листопада 1961 р. було визначено склад урядового Республіканського комітету по преміях ім.Т.Г.Шевченка у кількості 25 чоловік. Першим головою комітету призначений О.Корнійчук, заступником – Л.Новиченко. Президія Верховної Ради УРСР указом від 18 листопада 1961 р. затвердила зразок і опис медалі лауреата премії ім.Т.Г.Шевченка.

Рішення Урядового Республіканського комітету по преміях ім.Т.Г.Шевченка затверджувалося РМ УРСР і оголошувалося 9 березня – в день народження великого поета. Першими Лауреатами цієї високої премії у 1962 році стали в галузі літератури О.Гончар за роман «Людина і зброя»; П.Тичина за «Вибрані твори в трьох томах» і в галузі музики П.Майборода за «Вибрані пісні» (РУ, 9 березня 1962 р.).

У 1963 році відповідно були удостоєні премії ім.Т.Г.Шевченка В.Сосюра за книги лірики «Ластівки на сонці», «Щастя сім’ї трудової» і Григорій Тютюнник (посмертно) за роман «Вир» (в галузі літератури), і в Г.Майборода за оперу «Арсенал» в галузі музики).

За час встановлення премії до сьогодні нею були нагороджені понад 557 митців – переважно найвидатніших представників літератури, музики, театру, образотворчого мистецтва та кінематографії. Із них понад 100 письменників. Премії присуджувались як персонально, так і деяким творчим колективам, наприклад: редактор, заступник редактора і членам вченої редколегії, редакторові, заступникові редактора, і членам редколегії, – за «Шевченківський словник» в галузі історії та теорії літературознавства (1980); а також за розробку наукових принципів, упорядкування і підготовки текстів «Зібрання творів у 50 томах» І.Я.Франка та коментарії (1988); відомий літературознавцям, за навчальний посібник «Історія української літератури 20 століття» у 2 книгах (1996); в галузі оперно-театрального мистецтва, композиторові, режисерові, виконавцям ролей, – за оперу «Богдан Хмельницький» (1978); авторові, режисерові, художникові, виконавцям провідних ролей, – за виставу «Тил» у Львівському українському драматичному театрі ім.Зань¬ковецької (1978); в галузі образотворчого мистецтва авторам і художникам діорами «Дніпро» (1979) та іншим.

Протягом цього періоду внесені певні зміни у «Положення», склад Комітету, кількість премій, грошову її частину. Змінювався і сам статус і назва премії. З 23 квітня 1969 року вона перетворюються з Республіканської на Державну премію УРСР ім.Т.Г.Шевченка в галузі літератури, мистецтва та архітектури. З 1992 р. вона стала Державною премією України (РУ 9 травня 1969). Президента від 27 вересня 1999 р. № 1228/99 перейменована з Державної премії України ім.Т.Г.Шевченка в Національну премію України ім.Т.Г.Шевченка. Комітет з державної премії України ім.Т.Г.Шевченка.

Указом президента від 27 вересня 1999 року № 1228 змінено статті 4, 5 попердньо Указу і затверджено «Положення про Комітет Національної премії України», «Положення про Національну премію ім.Т.Г.Шевченка» (РУ 2000, 29 червня), за яким щорічно встановлюється 5 Національних премій з таких номінацій:

– художня література;

– документальна та науково-критична література;

– музика;

– образотворче мистецтво;

– сценічне та екранне мистецтво.

Премія іноді присуджувалася з кон’юктурних причин чи заслуг, іноді була за ідеологізованою, але в своїй основі, серед їх Лауреатів ми бачимо Золотий фонд нашої літератури і мистецтва — гордість України.

Література і примітки

[1] Таиров А. Записки режиссера. Статьи, беседы, речи, письма, вто, 1970, с. 286.