ПРЕМІЇ В ГАЛУЗІ ЛІТЕРАТУРИ
Літературні премії — один із видів визнання і заохочення за всю творчість загалом, за окремі книги, збірки чи певний період творчості письменника, за активну громадську діяльність по вихованню читачів на ідеалах миру, прогресу, дружби народів, за розробку окремих тем, проблем і за переклади.
Літературні премії бувають міжнародні: Нобелівська, яка присуджується щорічно спеціальним журі — Шведською академією наук.
Премії за літературні твори присуджувались з 1901 р. по 1991 р. 84 рази. Їх одержали 87 письменників багатьох національностей з чотирьох контингентів. Не присуд¬жувалась вона у 1914, 1918, 1940, 1943 роках. Серед представників Росії і колишнього СРСР були удостоєні І.Бунін (1933), Б.Пастернак (1952), М.Шолохов (1965), О.Солже¬ніцин (1970), Й.Бродський (1987, він же й громадянин США).
Лауреату Нобелівської премії вручається золота медаль із зображенням Альфреда Бернхарда Нобеля (народ. 21.Х.1833 – Стокгольм – помер 10.ХІІ.1896 р. Сан-Ремо, Італія) і відповідним написом, диплом і чек на встановлену грошову суму, розмір якої залежить від прибутків нобелівського фонду. Лауреат Нобелівської премії повинен протягом 6 місяців вручення йому Нобелівської премії (вручається 10 грудня) виступити із популярною лекцією по темі своєї роботи, як правило в Стокгольмі або в Осло.
Нагороджені автори дали людству твори високої художньої цінності. Вони входять до скарбниці вселюдської культури. Початковий розмір її був 150 тисяч крон, або 42 тисячі доларів, тепер понад 905 тисяч доларів. (Кущ О.П. Лауреати Нобелівської премії з літератури 1901-1966 рр. Бібліографічний покажчик Львівської державної наукової бібліотеки).
Серед українських письменників висувались на Нобелівську премію І.Франко, В.Винниченко, П.Тичина, М.Бажан, У.Самчук, В.Стус, Л.Костенко. І.Франко і В.Стус не дожили до розгляду їхніх справ. П.Тичина і М.Бажан відмовились брати участь у конкурсі. П.Тичина (двічі) через політичні мотиви (боявся повторити долю Б.Пастрнака). М.Бажан – відмовився через скромність і незнання його творчості за рубежом. Так Україна і залишилась без Нобелівських премій. І головне – через політичні мотиви. Адже навіть з п’яти російських Нобелівських Лауреатів лише один догодив радвладі, всі інші виявились «отщепенцами», «клеветниками» і т.ін.
Крім Нобелівської є ще такі Міжнародні премії.
«Лотос» – Асоціації письменників Азії та Африки імені Ханса К.Андерсена у Базелі (Швейцарія) Міжнародної ради по книгах для дітей та юнацтва, Міжнародна літературна премія імені О.Дюма в Англії. Досягнення літераторів оцінюють Британська Академія й Пен-клуб. Однією з найпрестижніших Міжнародних премій є відзнака Пен-клубу (Р.Е.N. – перші літери слів «поети», «есеїсти», «новелісти») – це міжнародне об’єднання письменників, центр якого знаходиться в Лондоні, конгрес його відбуваються в усіх країнах, зокрема і в Україні. У США найбільш популярною є Пуліцерівська премія. Найвідоміша премія Іспанії — нагорода Мігеля Сервантеса, Італії-Багутта, Німеччини — Й.В.Гете.
Міжнародні премії з літератури сприяють активізації культурного процесу, заохоченню й підтримці талановитих письменників, а також підвищенню інтересу широкого загалу до літератури.
У кожній країні існують свої національні премії, багато з яких набули міжнародного значення. Премія братів Гонкурів у Франції присуджується за досягнення в жанрі роману. Премія «Феміна» відзначає працю жінок-письменниць Франції, в Італії – імені
Франчески Петрарки...
У нас була Міжнародна Ленінська премія «За зміцнення миру між народами» (колишнього СРСР), є міжнародна премія імені І.Франка, міжнародна Українська премія імені Г.Сковороди та інші.
Державні — (Національні або загальносоюзні і республіканські) та іменні.
Однією з найвищих форм заохочення, найбільш престижною в колишньому СРСР була Ленінська премія, яка присуджувалася за найвидатніші досягнення в галузі науки, техніки, мистецтва і архітектури.