СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ДО ВИВЧЕННЯ ТВОРЧОСТІ І.О.БУНІНА У ШКОЛІ
3. Давайте вслухаємося у музику поетичного слова І.О.Буніна, спробуємо уявити собі картини, змальовані у рядках вірша.
Повторне читання першої строфи з пошуками відповідей на запитання.
Перша строфа вірша змальовує певну картину перед вашими очима чи передає якісь відчуття?Відповіді різноманітні: одні учні бачать калюжі, у них виникає відчуття всесвітнього потопу, наближення майже кінця світу. Інші учні звертають увагу на специфічний поетичний синтаксис першого рядка (градація), кажуть, що повтором сполучника "і" досягається певна монотонність, одноманітність звучання, яка майже нагадує падіння дощових краплин.
Четвертий рядок повинен переконати читачів у тому, що на дворі панує пізня осінь: учні повинні "побачити" за метафорою ("опустели сады") чорноту голих стовбурів дерев, що простягають начебто у німому благанні руки-віти до неба. В останніх двох рядках вірша поет змальовує внутрішній стан героя через низку відчуттів зорових, кінестетичних. В очах його темно, тягне холодом від вікна. Завдяки сугестії автор досягає того, що учні сприймають це не просто як фізичні відчуття, а відчуття, що в першу чергу змальовують суцільну темряву та панування холоду в душі ліричного героя.
Особливу увагу приділяємо розгляду душевного стану, що відбито в змалюванні картини темряви біля мольберту. Учні повинні відчути, що мова ведеться про зникнення навіть натхнення: у цих рядках змальовується душевна порожнеча, суцільна спустошеність ліричного героя. Інформаційно нейтральне поза контекстом вірша повідомлення про самотнє перебування ліричного героя на дачі досягає змалювання майже самотності особистості у Всесвіті: пізньої осені всі покинули дачне селище, він один "загубився" серед голих стовбурів дерев, порожніх будинків-мерців та пустелі води (образ пустелі у своєму символічному значенні традиційно використовується для відтворення стану самотності).
Оксиморони "холодна пустеля", "пустеля води", "життя померло" сприяють виникненню у душі читача загостреного відчуття неминучості наближення холоду, зими, смерті.
4. Які кольори переважають у вірші? Чим ви поясните специфічні домінанти у зображенні співвідношення світла і темряви у цьому вірші?
У вірші переважають сірі кольори, темрява, мла. Найцікавішим з епітетів, що визначають співвідношення світла і темряви у вірші, є епітет "передвечірня". Використанням цього епітету поет майже досягає динаміки у зображенні освітлення: поступово все більше і більше темніє в уяві читача все навколо, він розуміє, що згодом переможе тільки чорний колір. Образ вечора також набуває символічного значення: вечір є межею між денним світлом та нічною темрявою. Ліричний герой заціпенів від наближення ночі, темряви, холоду, зими.
Перші два рядки третьої строфи до того ж змальовують картину похмурого неба, у якому все затягли "безкінечні", "багатоповерхові" хмари, що застилають собою залишки і так нещедрого на світло похмурого осіннього дня. Вони водночас "тиснуть" на читача: поет досягає цими рядками майже відчуття пригніченості. Зникнення останнього сліду коханої, зокрема його уособлення ("сповнився", "розплився"), наводить на думку про великий біль у душі ліричного героя, про море сліз через цей біль, що переповнюють "чашу терпіння", змушують відчути приреченість на небуття, повне зникнення усього, що існує у цьому світі.
5. В яких строфах переважно змальовані картини природи? Яким чином відтворює поет пейзажні замальовки: логічно послідовно чи незалежними одна від одної картинками?
Учні повинні дійти висновку, що перша та третя строфи переважно змальовують картини природи, а друга та четверта – миттєві враження ліричного героя від спілкування з коханою та через розрив за її ініціативою їхніх стосунків.
Все це дозволяє не просто провести певну паралель між станом природи та душі героя, а призводить до ствердження знищення поетом будь-яких меж між двома світами: внутрішнім та світом природи, неосяжним всесвітом. Тобто про руйнування грані між суб’єктивним та об’єктивним як визначальної риси літератури ХХ ст.
Формування в учнів поняття імпресіонізм