Україна в поезії Володимира Сосюри
Любіть її...
За неї Кобзар наш карався, мучився, страждав, але не ка¬явся.
Майже така сама доля спіткала вже в радянський час і Во¬лодимира Сосюру — автора чудової поезії «Любіть Україну».
Літо 1951 року. В Москві завершилась перша повоєнна Дека¬да українського мистецтва і літератури. У ній брав активну участь і В. Сосюра. Як і інші письменники, він виступав у театрах, на фабриках і заводах, у школах і вузах... і всюди — з великим ус¬піхом. Його задушевні поезії припадали до серця москвичам — особливо вірш «Любіть Україну».
І раптом — наче виляск нагая — стаття в «Правде» «Про¬ти ідеологічних перекручень у літературі». Нею наче ножа за¬городили поетові в спину, У статті шельмувався один-єдиний вірш Володимира Сосюри — «Любіть Україну».
Що ж було головною причиною тяжких звинувачень поетові? Письменник Віталій Коваль розмірковував: «Командній лізі Сталіна потрібно було вбити в людях... дуже небезпечне для них почуття любові до рідної землі, до рідного краю».
Послухаймо, як сердечне, мовби в душу заглядаючи, звертаєть¬ся поет зокрема до кожного з нас і до всього народу:
Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води,
в годину щасливу і радості мить,
любіть у годину негоди!..
Ми бачимо її, в світі єдину, одну», в зірках, у квітці, в пташині, у хвилях Дніпра — в тому вічному і нетлінному, що прийшло до нас крізь віки. Україні всміхається сонце, миготять зорі, шум¬лять верби над ставами. Через сторіччя вловлюємо і беремо до серця й розуму українську пісню, думу, красу її національних святинь, які нагадують золоті моря пшениці під мирними бла¬китними небесами.
Палким закликом завершується високопатріотична поезія Володимира Сосюри:
Всім серцем любіть Україну свою, —
і вічні ми будемо з нею.
Пощезли хулителі і брехуни, наклепники і кон'юнктурники, а чиста і ясна, мов сонце, сосюрина поезія живе і проймає наші серця закликом: «Любіть Україну!»
2 варіант твору на тему:
Україна в творчості В.Сосюри
Натхненним співцем України став у літературі XX ст. Володимир Сосюра. Його поетичну музу називають «Голосом ніжним, як пісня у солов'я, громом молодим» під час суспільних заграв і бур. Син шахтаря і сам шахтар з Донбасу, він увійшов у літературу рідного народу і разом з ним пройшов тернистий шлях зростання та утвердження як один з улюблених поетів-ліриків України.
Продовжуючи традиції Шевченка, Франка, Лесі Українки та ін., він збагатив поезію новими темами, образами, почуттями, 3 особливою любов'ю поет оспівав рідну Україну, зокрема — край свого дитинст¬ва — Донбас, Так, у вірші «Знов село» (1932) подано типовий образ юнака з шахтарського селища, який пройшов важкий шлях хлопця з бідної родини до відомого українського поета. Рідний край, земля бать¬ків, стежки дитинства і перший вчитель — все це викликає у нього теплі й зворушливі спогади, роздуми про життя.