Вільям Шекспір ПОЕТ І ДРАМАТУРГ ДОБИ ВІДРОДЖЕННЯ

чної або легендарної історії, з легендарного минулого. Білбше буденного життя і менше “легендарності” було в комедіях.

Щоб зрозуміти п`єсу Шекспіра, намагайтесь: визначи-

ти, яку життєву важливу мету ставить перед собою персонаж. Якщо у творі є всі компоненти, перед нами – окрема сюжетна лінія. В різних п`єсах Шекспіра ми зна-

ходимо від двох до п`яти сюжетних ліній.

Шекспір постійно змінює місце події, переносить акцент з однієї групи персонажів на іншу. В читача (гля-

дача) виникає враження примхливого переплетіння кількох сюжетів. Цим автор показує взаємозалежність планів, мети, вчинків, долей різних персонажів. Маючи кожний свою мету, люди навмисне чи несамохіть перешкоджають один одному. Утрагедіях такі ситуації призводять до трагічного кінця. Так, у “Ромео і Джульє-

тті”.

Шекспіровський персонаж наділений всіма рисами ренесансної людини. Він не стільки розмірковує, скільки діє. Прийнявши рішення, герой негайно приступає до його втілення в життя. У центрі шекспірівської п`єси – розкриття вчинків людини або здатності людини до активного вчинку. Простування до мети вимагає від героя виняткової концентрації волі, рішучості, мужності, пристрасті, напрудення всіх фізичних і моральних сил. Ось чому на сцені нерідко складаються ситуаіцї, які навряд чи можуть трапитись в реальності.

У Шекспіра, як в житті, плутанина людських намірів приводить однаково і до трагічного, і до комічного. Тому навіть у трагедіях Шекспіра є комічні епізоди та персонажі (в “Ромео і Джульєтті” – це комедійні Мамка і

Меркуціо).Шекспірівський персонаж наділений всіма рисами ренесансної людини. Він не стільки розмірковує, скільки діє. Прийнявши рішення, герой негайно приступає до його втілення в життя. У центрі шекспірівської п`єси – розкриття вчинків людини або здатності людини до активного вчинку. Простування до мети вимагає від героя виняткової концентрації волі, рішучості, мужності, пристрасті, напруження всіх фізичних і моральних сил. Ось чому на сцені нерідко складаються ситуації, які наврявд чи можуть трапитися в реальності (як, наприклад, у “Ромео і Джульєтті”.

У Шекспіра трагізм полягає у тому, що справжня сутність речей прихована від людей. В цих умовах вона мусить прийняти безпомилкове рішення, за яке несе відповідальність насамперед перед собою.

Шекспір героїзує людину, її трагічну самостійність у виборі мети і в її досягнення.

Найславетнішою трагедією Вільяма Шекспіра є п`єса “Гамлет, принц данський”.На цей сюжет у часи Шекспіра вже існувало кілька трагедій. Шекспір пере-

Плітає дві сюжетні лінії; лінію Гамлет, який ставить перед собою і намагається здійснити єдину важливу для нього мтеу – помститися на вбитого батька; і лінію короля Клавдія, для якого важлива мета – попередити будь-які дії Гамлет і лінія злочинних дій короля проти Гамлета. Решта персонажів групуються навколо Гамлета і Клавдія.

Трагедія написана з дотриманням цілої низки вимог, що висувалися до жанру так званої “трагедії помсти”, а саме: інтриган обов`язково загине від власної інтриги, головний герой закохається в дочку свого ворога, а злочин буде розкритий за допомогою відтворення його точної копії у виставі мандрівних акторів.

Шекспір написав свою трагедію на основі середньовіч-

ної саги ХII ст. про принца Амлета, який вдава божевіль-