Твори письменників XIX—початку XX СТ

Дія досягає свого найвищого розвитку у сцені святкового параду, коли король змушений був вийти на вулицю столиці у «новому вбранні», щоб показатися народу. Контраст між урочистістю церемонії і виглядом голого короля під розкіш¬ним балдахіном —прийом, за допомогою якого письменник створює комічний ефект, викриває й-засуджує короля і при¬дворних, їх нікчемність і глупство.

Казка закінчується правдиво і мудро: істину — король голий — сказала невинна дитина, яка ще не навчилася лицемі¬рити. Настає розв'язка: хоч король і зрозумів свою помилку, але продовжує поводитись так, нібито нічого й не сталося.

B iнших казках Андерсен також гостро картає і засуджує пороки верхівки тогочасного суспільства. У казці «С о л о в е й» (1843) висміяно неуцтво, тупість придворних імператора, відірвав їх від життя народу, невміння збагнути справжнє мисте¬цтво, відрізнити його від фальшивого, підробленого. Ці тупі й обмежені придворні віддали перевагу механічній іграшці, штучному солов'єві, бо хоч він і співав лише одну мелодію, його можна було завести коли завгодно, він міг співати, не стомлюючись, по тридцять разів одне і те ж. Вони знехтували живого солов'я, його чарівну пісню І вигнали його з володінь імператора.

І так само принцеса із казки «Свинопас» відмовилася прийняти від принца в дарунок живого солов'я і прекрасну троянду, бо вони були не штучні, а справжні, їй більше сподо¬балися такі нікчемні іграшки, як, наприклад, музична горох-тушка, що награвала популярні польки й вальси, і чарівний горщик, який відкривав принцесі тайну, у кого що вариться на обід.

У казці «Принцеса на горошині» (183з) Андерсен висміяв аж занадто тендітну, зманіжену принцесу, яка відчула горошину, покладену на її ліжко під двадцять перин і мат¬раців. За цю надмірну чутливість її було визнано в аристокра¬тичному світі справжньою принцесою.

У багатьох казках Андерсена висміяно обивателів, обме¬жених, тупих, чванливих, хоч цими рисами письменник часто наділяє не людей, а тварин або неживі предмети. Такими оби¬вателями, чванливими і нерозумними, є, наприклад, кіт і курка у казці «Гидке каченя» (1843). Вони, як і качки, знева¬жають бідне каченя тільки за те, що воно не таке, як усі інші качки й каченята.

Iм не під силу збагнути трагедію «гидкого каченяти», зро¬зуміти його прагнення, його бажання стати кращим, жити у злагоді з усіма, чинити лише добро всім, хто його оточує. Вони просто вважають його божевільним.

Тобі нічого робити, тому у голову такі дурниці; неси яйця або воркочи,— і все минеться казала йому самовпевнено курка.

Зовсім інший тон у казках Андерсена, коли він розповідає про хороших людей, благородних, добрих і правдивих, про ге¬роїв, стійких у біді і мужніх, здатних бути самовідданими, вір¬ними в дружбі.

Маленька дівчинка Герда мандрує по світу, зносить муки, долає великі труднощі, щоб дізнатись, куди зник її Друг — хлопчик Кай. Зрештою вона дізнається, що Кая забрала у своє крижане царство Снігова королева. Тільки велика любов дів¬чинки, її самовідданість і гарячі сльози допомогли знайти хлопчика — розтопити лід у його серці і повернути йому життя («Снігова королева» — 1844).

Крихітна дівчина Дюймовочка і ластівка допомагають одне одному в біді, рятують у важку хвилину життя («Дюймо¬вочка»).

Тварини і рослини, олюднені письменником, по-людському добрі, співчувають чужому горю, полегшують страждання інших.

Казки Андерсена вже давно перекладені на українську мову. У Києві вперше вийшла книжка під назвою «Казки Андерсена» у 1873 р. Цей переклад зроблено М. Старицьким. До казок додано біографію пись¬менника і 11 малюнків, у збірці вміщено 24 казки. Того ж року всі ці казки були видані нарізно.

У 1906 р. в Києві (видання Б. Д. Грікченка) вийшли казки Андересна в перекладі Марії Загірньої (дружина Б. Грінченка). До цієї збірки ввійшло 16 казок («Соловейко», «Мати», «Русалочка», «Ялинка», «Циганська голка», «Дівчинка з сір¬никами», «Нове королівське убрання» та ін.). Другим видан¬ням вона вийшла у 1918р.Після Жовтневої революції діти читають казки Андерсена в перекладах багатьох радянських письменників, зокрема з дат¬ської мови — О. Іваненко. Нове видання в її перекладі, з біо¬графією Андерсена та з кольоровими малюнками Г. Григор'євої, вийшло в І964 р. у видавництві «Веселка».