Твори письменників XIX—початку XX СТ
Широко відома, наприклад, казка Ернеста-Тодора-
Під впливом братів Грімм написав свої казки німецький письменник-романтик Вільгелим Гауф (1802—1827), учитель, поет, автор кількох романів. Найкращі твори В. Гауфа — казки для дітей, які були надруковані у 1826—1828 рр. Крім сюже¬тів німецьких народних казок, Гауф використав арабський фольклор («Про к а ліфа-лелеку», «Маленький Мук» та ін.), Захоплюють маленьких читачів казки «Карлик Ніс», «Маленький Мук», в яких головні дійові особи — діти бідняків, що зазнають страждань внаслідок соціальної несправедливості, жорстокості людей. У казці «Маленький Мук» письменник викриває короля, співчуває знедоленому доброму хлопчикові Муку. Проте кінець її інший, ніж у народних казках. Маленький Мук залишається самотнім і нещасливим до самої смерті.
Всесвітньо відомий датський письменник, славетний казкар Ганс-Крістіан Андерсен народився 2 квітня 1805 р. в невеликому місті Оденсе. Він був єдиною дитиною в сім'ї бідного шевця. Батько його був грамотною людиною, любив книги. І заохотив до читання й сина.
Хоч. дитячі роки майбутнього письменника пройшли в бід¬ності і тісноті, та хлопчик не відчував себе знедоленим: батьки його дуже любили. Всі, хто знав малого Андерсена, були до нього уважними, багато знайомих хвалили і дивувалися з його здібностей, віщували йому блискуче майбутнє.
Справді, Андерсен був дуже обдарованою і незвичайною дитиною. Тихий, соромливий, він не грався з дітьми в шумні -ігри, як інші хлопчики, а багато читав, мріяв, захоплювався театром, складав п'єси і ставив їх у своєму ляльковому театрі, сам майстрував ляльки і шив для них театральні костюми. Гарно співа, декламував, і тому його часто запрошували до себе заможні жителі Оденсе, для яких він був лише забавкою, бо ніхто по-справжньому не допомагав хлопчикові. Він учився в школі «для бідних», де вчили дітей лише сяк-так читати, пи¬сати і трохи рахувати. Вчити Г.-К. Андерсеиа в гімназії батьки не мали змоги, а стати ремісником він не хотів. Коли йому минуло чотирнадцять, років, він твердо вирішив поїхати в Ко¬пенгаген, хоч і сам ще не знав, ким він хоче стати і що ро¬битиме В СТОЛИЦІ,
Опинившись у 1819 р. у великому незнайомому місті без будь-яких засобів до існування, без освіти, не знаючи ні єдиної душі, Андерсен пережив тяжкі часи. Він сміливо звертався до незнайомих йому діячів мистецтва — композиторів, артистів, письменників, просив їх перевірити його здібності і прийняти на роботу. Хоч І придбав він собі у цей час немало знайомих серед датських артистів і літераторів, проте два роки життя в Копенгагені були для нього періодом голодування, мораль¬них страждань і невдач. Пробував учитися в хорі, та пропав голос. Працював у театрі, виконуючи непомітні ролі, але не мав успіху. Андерсен тоді багато читав, вивчав латинь, та все ж йому бракувало систематичної освіти. Нарешті, один із його знайомих, директор столичного театру Коллін, не обме¬жився лише добрими порадами, як всі інші друзі Андерсена, а допоміг йому поступити на навчання у гімназію в місті Сля-гельзе і виклопотав для нього стипендію. Так шістнадцятиріч¬ний юнак Г.-К. Андерсен став учнем 2 класу і змушений був учитися з малюками.
Гімназичні роки (1822—1826) були в житті Андерсена дуже тяжкими. Він був наполегливим, старанним, учився добре. У вільні від навчання хвилини писав вірші. Директор гімназії хоч і був задоволений успіхами Андерсена, проте не тільки не хвалив його, але й ставився деспотичне, глузливо і забороняв юнакові писати вірші. Становище молодого поета було нестерпним.
Друзі Андерсена, довідавшись про його страждання, допо¬магають йому переїхати до Копенгагена. Тут, підготувавшись приватним способом, Андерсен склав успішно екзамени і в 1828 р. став студентом Копенгагенського університету. Знову роки напруженої праці: сумлінне вивчення наук і поетична творчість. Тепер Андерсен знав, що його покликання — ху¬дожня література. У студентські роки він виступив у датській літературі як поет, драматург, автор нарисів. Вийшла в світ перша збірка його поезій (1830), з .успіхом пройшла вистава першої п'єси.
Андерсен багато подорожує. Об'їздив свою батьківщину побував за кордоном: в Італії, Німеччині, Англії, Франції.
інших країнах. У Римі він зібрав матеріал для свого першого роману — «Імпровізатор» (1835). У чужих країнах він теж знайомився з талановитими людьми. До нього ставилися при¬хильно, він придбав собі багато добрих друзів серед діячів культури різних країн. Андерсен стає близьким другом Ч. Діккенса, познайомився з братами Грімм, з Г. Генне, В. Гюго, О. Бальзаком, Дюма (батьком і сином), Ф. Лістом та ін.Талант Андерсена визнавали в багатьох країнах, тільки в Данії критики або замовчували його, .або писали про нього: насмішливо, з презирством, не визнавали його «своїм». Це дуже пригнічувало письменника. Коли ж слава Андерсена стала світовою, критики змушені були визнати його і припи¬нити глузування.