Жанрові константи і модифікації новели ХХ ст
Поява другої несподіванки зумовлена неминучим збігом обставин – потребою стати на партоблік у секретаря комячейки. Раптом з’ясовується, що ним є “Кіт у чоботях” (“Дивлюсь – щось знайоме. Думаю, пригадую й раптом згадав: та це ж “кіт у чоботях”. Ото штука! Секретар комячейки. Жучок дочитала-прочитала “Что такое коммунизм” (без автора). Издание №-го боевого участка рабоче-крестьянской Красной Армии”). Але і тоді не змінюється авторське ставлення до неї (м’яка іронія) (“...Товаришу Жучок, можна двох любити?
– Це залежить від того, як ви знаєте історичний матеріалізм. Я його погано знаю, а тому й “воздержуюсь”).
Поряд із сміхом сльози. “Зник “кіт у чоботях” у глухих нетрях республіки”. Як? Невідомо, але про таку загибель говорять “віддала своє життя Революції” (“А от маленький подвиг – це без сумніву”). Вона – одна з багатьох Жучків, які заплатили життям за щасливе майбутнє. Тому треба скласти про них гімн “щоб понести цей гімн у глухі нетрі республики”. Так, “Кіт у чоботях” поступово перетворюється у вічний образ-символ благородної, але практично нездійсненої ідеї всесвітнього щастя.
Принцип асоціативного монтажу зумовлює вільний вибір у створенні оригінальної зовнішньої форми твору, основними показниками якої стають ритм
(“Плакати! Плакати! Плакати!
Гу-у! Гу-у!
Бах! Бах!
Плакати! Плакати! Плакати!
Схід. Захід. Північ. Південь.
Росія. Україна. Сибір. Польща...
Німці, поляки, петлюрівці - ще, ще, ще...
Колчак. Юденич. Денікін - ще, ще, ще...”),
інтонація (“...Степ. Хуга. І рейки - рейки.
- Козаки!
- Козаки!
- Де? Що? Як?
- Хто паніку робить? Сволочі!”),
засоби словотворчого увиразнення мовлення: надметафоричність (“Кіт у чоботях” – це муралі революції), анаколуф (“Отже, про глухе слово: Гапка. Гапка – глухо, ми її не Гапка, а товариш Жучок. Це так, а то – глухо”) тощо. Характерною особливістю твору стає іронія, яка використовується лише з однією метою – для створення трагікомічного враження від зображеного.Вищеозначені жанрові різновиди модерністського типу новели дозволяють зробити висновок про певний інтерес до жанру з боку письменників доби модернізму. Це цілком зрозуміло. Залишається фактом, що на початку ХХ століття зазнають поразки регламентовані жанрові структури, які більше не вико¬ристовуються письменниками в тому вигляді, в якому до них звикли раніше. Трансформаційні жанрові зміни, які відбуваються у цей час, можна розглядати як відповідну реакцію на сучасні події. Крім того, в період революційних перетворень, які охоплюють усі сфери життя суспільства, мовна і літературна рефор¬мації стають неминучими. Жанри малої прози (в тому числі новела), які стали найбільш популярними з кінця ХІХ-початку ХХ ст., є тому доказом.