Микола Аркас - адмiрал(?), iсторик, письменник
1998
Найцiннiшою архiвною знахiдкою, матерiали якоii розкривають iсторiю життя Миколи Аркàñà, i âëàñíîðó÷ çàïîâíåíà íèì бiографiчна анкета, яка нинi зберiгається в Чернигiвському iсторiографiчному музеi.
«Я народився у Миколаєвi, Херсонськiй губернii» - писав вiн. «Батько мiй - син вчителя Чорноморськоi штуðìàíñüêî¿ øêîëè Ìèêîëà Àíäð³éîâèч Аркас, служив, як i всi його брати, у Чорноморському флотi з 1871 ïî 1881 ð.ð. ó ÷èí³ ãåíåðàë-àä'ютанта, адмiрала, був головним командором чорноморського флоту i портiв.
Мати моя Софiя Петрiвна - дочка оберштернкрiгкомiсара Чорноморського флоту, дiйсного статського совiтника Петра Гриãîðîâè÷à Áîãäàíîâè÷à, ïåðåâåäåíого у 1793 р. До Чорноморського флоту iз бунчуковських товаришiв Полтавського полку.
Вчився я у одеськiй приватнiй гiмназii Стародубцева i у 1875 роцi скiнчив курс Одеського Íîâîðîñ³éñüêîãî óí³âåðñ³òåòó íà ïðèðîäîçíàâ÷îìó ôàêóëüòåòi».
Визнаючи у цiй анкетi свiй свiтогляд, як демократично-нацiональний, М. Аркас вiдзначає першорядну роль на його формуваннi сiмейного виховання, гiмназiйних вчителiв, знайомства з творчiстю Тараса Шевченко, Павла Кутiша. Без будь-яких власних коментарiiв вiн наводить висновок домашньоi вчительки молодих членiв родини Аркасiв, який вона занотувала у своєму таємному щоденнику, що випадково потрапив до його рук. «Как родители, так и дети, особенно старший сын (тобто Микола), большие патриоты, которые очень любят свою Малороссию и сильно ненавидят Петра Великого и всех, кто не ценит и не любит Малороссии».
Про своє майнове становище i мiсце у державно-чиновницькому апаратi Росiйськоi iмперii Микола Аркас повiдомляє, що у Херсонськîìó òà Îäåñüêîìó ïîâ³òàõ Õåðñîíськоi губернii має маєток, де з 1881 року (тобто з року смертi батька) веде власне господарство. До того ж є почесним мировим суддею Херсонського округу i у чинi статського радника входить до апарату морського мiнiстерства.
Мiстифiкацiя з його соцiальним статусом розпочалася у 1899 роцi у Москвi, де вiдбулася прем’єра Аркасовоi опери «Катерина». Ii показували там без оголошення прiзвища автора, але дотошний репортер «Московских ведомостей» все ж зумiв якось вивудити це прiзвище, але при цьому звiв на сторiнках газети чиновника морського вiдомства до адмiрала, переплутавши таким чином батька з сином. З того часу мiф про росiйського адмiрала - украiнського патрiота пiшов гуляти як серед ворогiв, так i серед друзiв украiнства.
Те саме можна сказати i прî «ãåíåðàëüñòâî» Àðêàñà, ïðî òå, що вiн дослужився до високого цiвiльного чину, дiйсного статського радника, що рiвнозначно вiйсковому званню генерал-майора. Хоч це òâåðäæåííÿ íàâ³òü óâ³éøëî â åíöèклопедичну лiтературу i потрапило на сторiнки вступного нарису до киiвських перевидань «Iсторii Украiни-Русi» 1990-91 рокiв, але воно так само мiфiчне, як i легенда про Аркасове «адмiральство». Йоãî ñïðîñòîâóє вищезгадана архiвна згадка, â ÿê³é ñàì Ìèêîëà Àðêàñ çàñâ³ä÷óє свiй чин статського радника, рiвнозначного полковнику у вiйську.
З анкети дознаємося i про написану Аркасом поєму «Гетьман Пилип Орлик», де можна побачити зародження тих настроiв, якi будуть вписанi до «Iсторii Укрiни-Русi».
* * *
Нi! Певен я, що стане правда,
Що знов Вкраiна оживе,
Зiтхне свободно, вiльне, радо,