Всеволод Нестайко – дитячий письменник

План

Біографічні відомості про В.З. Нестайка.

Твори письменника для дітей.

Повість-казка “В Країні сонячних Зайчиків”.

1.Біографічні відомості про В.З.Нестайка

Більше сорока років працює в дитячій літературі Всеволод Нестайко – цікавий прозаїк, який добре знає тонку і жадібну до незвичайного душу юного читача, його смаки й уподобання і який вважає головним завданням дитячої літератури – пробудження. Виховання совісті.

Народився Всеволод Зіновійович Нестайко 30 січня 1930 року в м. Бердичеві на Житомирщині у сім’ї службовця. Про своє дитинство письменник розповідає: “...Я чомусь згадую самотність. Так уже склалося.

Тата свого я не пам’ятаю. Скільки не напружую пам’ять – згадую лише цукерки, якими він мене частував у той вечір. Коли прощався з нами... І ще згадую цирк і фокусницю Клео Доротті... Це було в Харкові. Мама повела мене й сестру в цирк, що трохи роздабити після того. як тато поїхав. Згодом виявилося, що поїхав назавжди. Він загинув у 1934 році за кордоном, виконуючи державне завдання. Він вільно володів п’ятьма мовами”. (хлопчику було чотири роки, коли його батько, дипкур’єр, загинув).

Рятуючись від голоду, в 1993 році мама – вчителька з двома дітьми переїхала в Київ, де мешкала її сестра, і почала працювати в 56 школі. Саме з цих років Всеволоду і запам’яталась самотність: хворобливого хлопчика (“мабуть, немає такої дитячої хвороби, окрім рахіту, якою б не хворів у дитинстві”) мама зачиняла дома, а сама бігла на роботу.

В 1941 році одинадцятирічний хлопчик звідав страшні будні війни, окупації, два довгих дитячих роки поневірянь, голоду, страху облав і неволі. Про це він розповідає: “Ми не змогли виїхати, бо я знову захворів. Мамине серце розривалося навпіл. У Москві ж була моя сестра, що вчилася там, в інституті. Два роки ми нічого про неї не знали. Навчання продовжував у підпільній школі, які організувала мама для дітей: “Щоб не дуже відстали, як прийдуть наші”. Згадує письменник і націлений в нього чорний отвір дула німецького автомата на Куренівці, де на старому закинутому кладовищі з іншими хлопчиками рвав горіхи в ліщині. “Жартівливому бистроокому Павлуші куля пробила скроню – він саме повернувся до мене, хотів щось сказати. Тільки вбивши Павлушу, німець побачив, що то хлопець, дитина. І в мене вже не вистрелив. Ніколи було, поспішав...”

Після війни, проштудіювавши самостійно дев’ятий клас, склав екстерном екзамени і закінчив школу із срібною медаллю (була одна четвірка з фізики).

З 1947 року Всеволод Нестайко навчається на філологічному факультеті Київського університету.

У 1952 році, закінчивши вуз, починає працювати в журналі “барвінок”. Пізніше він – редактор видавництва “Молодь”, з 1957 року – редактор у видавництві “Веселка”.

Ім'я Всеволода Нестайка не вперше з'являється на сторін­ках «Друга читача». Сорок років тому Всеволод Зіновійович і сам писав статті та рецензії для газети. Його ім'я не потребує зайвої реклами — книжки Нестайка видають і перевидають. У 2004 році на Львівському форумі видавців посіла перше місце книга «Тореадори з Васюківки» (видавни­цтво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА») в новій редакції. А в ще зовсім свіжому рейтингу «Книжки незалежного п'ятнадцятиріччя, які вплинули на український світ», «Тореадорів» визнано однією з семи найкращих книжок у номінації «Дитяче свято». Творчість Нестайка користується популярністю у широкої аудиторії незалежно від віку, статі та соціального статусу. Його Яву, Павлушу та село Васюківку знають навіть за межами України.

2. Твори письменника для дітей