І.Франко - творчість
Реферат на тему:
І.Франко - творчість
Сто оповідань і десять романів та повістей написав Іван Франко. Повість “Борислав сміється” (1881-1882)- один з найкращих його творів. “Борислав сміється” - перша в українській літературі повість про робітничий клас. Вона є видатним явищем не лише в українській, а й у світовій літературі.
У повісті І.Франко зумів багатогранно показати життя робітничого класу, його організовану боротьбу проти капіталістичного ладу.
Задум написати повість “Борислав сміється” виник у 1879 році. Виношуючи тему та ідею, він ретельно вивчав побут та умови праці робітничого Борислава. Письменник мешкав поблизу Борислава, часто бував там, ретельно вивчав житття нафтових промислів, тому він з великою переконливістю змальовує картини визиску робітників, обрахунків, шахрайства.
Значною заслугою І. Франка є те, що він червоною ниткою проводить ідею єдності й організованості робітничого класу. Саме члени гуртка “побратимів” Бенедьо Синиця, брати Андрусь і Сень Басараби закликають до солідарності й організованості, опираються на кадрових робітників - Матія, Деркача, Прийдиволю та інших, спільно виступають проти підприємців. Їх боротьба з капіталістами становить головну сюжетну лінію твору.
На експозицію припадає сім перших розділів, а основні події розгортаються протягом десяти наступних, все більше загострюючи конфлікт між соціально ворожими таборами. Кульмінація - в передостанньому розділі, коли після поразки страйку робітники готуються до збройного виступу. Про розв’язку не доводиться говорити, оскільки твір не закінчений.
“Борислав сміється”, котрий буде скінчений сего року, - писав І. Франко до М. Павлика 12 листопада 1882 року, - закінчить серію моїх бориславських образків,- тільки як епілог до нього ще нав’яжеться обширна повість “Андрусь Басараб” – опис життя в львівських тюрмах”.
Цей план письменника не здійснився.
Довгий і складний шлях проходять герої твору. Вони в постійних пошуках, у вирі боротьби. Так, Бенедьо часто задумувався над питаннями “суспільної нерівності між людьми”, але не міг дати відповіді, звідки вона береться, як зарадити цій біді. Він нічого не знав про “зріст робітницької спільності та взаємності в других краях “ не був обізнаний, “як робітники … організовуються до великої боротьби з багатирством та всякою кривдою народною”. Поранення під час закладання фундаменту під будинок Леона Гаммершляга, потім хвороба і травма, яку заподіяв Бенедеві будівничий, породили в його душі “почуття несправедливості і притиску”.Вони ще більш зміцніли, коли по дорозі з Дрогобича до Борислава зустрівся з робітниками, які розповіли йому про страшну людську нужду, про те, як люди вимирають з голоду. Бенедьо бачив на своєму віку біду, але “до такої ступені опущення й пониження, про яку розказували ріпники, в місті ніякий ремісник не доходив ”.
“У чому ж причина нерівності між людьми ? Де вихід з велекої, всенародної кривди ? ”- запитував не раз себе Бенедьо і не знаходив чіткої відповіді. Лише після розмов з “побратимами” в нього розкриваються очі на гірку дійсність. Бенедьо бачить, як підприємці визискують робітників, як збагачуються за їх рахунок, і приходить до висновку, що протистояти цьому може тільки страйк. Ця думка не давала Бенедові спокою, і він поділився нею спершу на зборах побратимів, а згодом на мітингу робітників Борислава.
“Я гадаю,- доводив товаришам Бенедьо,- що така війна ліпша, ніж усяка друга, раз тому, що війна супокійна, безкровна, а по-друге, й тому, що можемо підняти її зовсім одверто і сміло, і ніхто нам за ню нічого не може зробити”.
Запропонована Бенедем Синицею програма боротьби була спрямована на організацію, єдність і солідарність робітників. Його устами Франко прагнув довести до свідомості гнобленого народу, що його сила саме в єдності й організованості, що не слід тішити себе надією, ніби порятунок прийде ззовні, а вдаватися до організованої боротьби. Правда, вона, та боротьба, спершу носила економічний характер. Тому, незважаючи на певний успіх на початковій стадії, страйк зазнав поразки. Симпатизує письменник і братам Андрусеві та Сеневі Басарабам – людям твердого характеру, сильної і рішучої волі, великого революційного пориву, прихильникам “кривавої війни”.