СЕСТРИ МАРІЯ ТА ІРИНА ЛЕПКАЛЮКИ

Саме з цієї довідки Ганнуся вперше дізналася про точну дату загибелі своєї сестри. Згодом були знайдені згадані вище архівні матеріали. А вже недавно люди розповіли таке. Коли чекісти вкинули на фіру тіло убитої "Лесі" хтось вночі зібрав з землі її пролиту кров і похоронив у Нижньому Вербіжі коло церкви, поставив березовий хрест. Панні Ганна на тому місці хотіла встановити пам'ятник, але через якісь конфесійні непорозуміння від свого задуму відмовилася і поставила його на цвинтарі Монастирок. Збереглося таке запрошення: "29 жовтня 1995 року о 14 годині в Коломиї на цвинтарі біля церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці відбудеться панахида і посвята пам'ятника Лепкалюк Ірині, референтові пропаганди Коломийського окружного проводу ОУН-УПА "Лесі", посмертно нагородженій постановою УГВР Срібним Хрестом Заслуги". Бо в архівах УПА віднайшли такий документ.

ПОСТАНОВА УКРАЇНСЬКОЇ ГОЛОВНОЇ ВИЗВОЛЬНОЇ РАДИ

За видатні заслуги в національно-визвольній боротьбі українського народу проти московсько-більшовицьких окупантів нагороджуються Срібним Хрестом Заслуги:

1. "Сталь" (Савчак Василь), крайовий провідник ОУН Буковини.

2. "Борис" (Легкий Григорій), провідник ОУН Коломийської округи.

3. "Грім" (Василь Ярослав), окружний референт пропаганди Коломийщини.

4. "Леся" (Лепкалюк Ірина), окружний референт пропаганди Коломийщини.

5. "Уляна" (Водоставська Надія), окружний організаційний референт Коломийщини.

6. "Діоген" (Ковалюк Василь), член Косівського надрайонового проводу ОУН.

Постій. 23 серпня 1948 року.

А наш незабутній коломийський композитор Дмитро Циганков у 1993 році написав пісню "В пам'яті вічно жива". Зверху над нотапи - напис:

"Світлій пам'яті вірної дочки України Лепкалюк Ірини, референта пропаганди Коломийського окружного проводу ОУН-УПА "Лесі".

У Карпатських лісах вже палала червона калина

І свій лист золотий осипали додолу гаї,

Там спочила навік молода партизанка Ірина,

Та не знає ніхто, де згубилась могила її.

Там боролась вона за свободу і честь України,

У нерівних боях смерті в очі дивилась не раз,

В серці віру несла молода партизанка Ірина,

Що життя віддала за Вітчизну, за волю, за нас.

Плачуть в горі батьки, брат з сестрою і ціла родина,

А в Карпатських лісах ні могили нема, ні хреста,