Карпати

На місці згорілої церкви уторпська громада збудувала каплицю, в якій майже 30 років відправлялися церковні відправи. А в 1929 році була збудована нова велика дерев’яна церква, яка існує до наших днів.

Ініціатором будівництва нової церкви був священик Іван Букшований, а архітектором і головним майстром Гриць Мартищак.

Важкі часи пережила уторопська церква, як і на всій Україні, за роки безбожницької радянської влади. Церкву декілька разів намагалися закрити, переслідувалися священики, зносилися придорожні хрести та каплички, заборонялися народні традиції, звичаї, пов’язані з Різдвяними та Великодніми святами \. Так тривало аж до розпаду Радянського Союзу.

У всі періоди історії Уторопської церкви помітну роль у розвитку культури села, у формуванні національної свідомості селян відігравали священики – парохи села. І якщо хтось із них у своїй діяльності допустив помилки, то це дуже негативно впливало на селян, для яких священик завжди був найвищим авторитетом. Так сталося з місцевим парохом о.Іоаном Кобринським – братом видатного церковного і громадського діяча о.Йосафата Кобринського. Він потрапив під вплив партії москвофілів, створив в Уторопах москвофільський осередок, пропанував російську культуру та орієнтував уторопчан на царську Росію.

Ці його помилки довелося виправляти о. Івану Букшованому, який після нього прийняв уторопську парохію. О.І.Букшований залишив добру пам’ять у селі: він був ініціатором побудови нової церкви, свою душ пастирську діяльність поєднував з громадською роботою, приймав участь у роботі місцевої “Просвіти”, керував хором сільської молоді, його брат Євген вчив і керував танцювальною групою. О.І.Букшований – це був патріот української церкви, громадський діяч, він помер в 1932 р. і похований на місцевому цвинтарі.

В наші дні парохом села працює о. Богдан Степанків. Він є ініціатором багатьох добрих справ в селі, це добрий душ пастир, громадський діяч і великий український патріот.

На релігійне життя в Уторопах великий вплив мало те, що церкву св. Аристратига Михаїла деколи відвідували висок церковні ієрархи. В 1834 році з канонічним візитом сюди завітав Галицький митрополит Кир Михайло Левицький-Кардинал. Він перевірив діяльність церкви, відправив архиєрейську службу Божу і поблагословив уторопських гуцулів.

А в 1960 році Уторопи відвідав Станіславський єпископ АндрейШептицький, в майбутньому Львівський митрополит-Кардинал. Він особливо любив гуцулів, побував майже в кожному селі на Гуцульщині і не лише проводив канонічну візитацію парохій, але й закладав по села читальні “Просвіти”. Це свідчить про його велику культурологічну діяльність, про його патріотизм та про те, що найвищим його ідеалом було служіння рідному народові.

У піднесенні культурного рівня села, освіченості та грамотності утороп чан велику роль відіграла уторопська школа. Треба зразу відзначити, що всі держави і Польська і Австро-Угорська, які в минулому окупували західноукраїнські землі, не дбали зовсім, або дуже мало дбали про розвиток шкільництва, освіти у Галичині, в тому числі на Гуцульщині звичайно, державним загарбникам було вигідніше, щоб українське населення залишалось неграмотним, неосвіченим, національно несвідомим , бо над ним легше було панувати.

Як засвідчує перша письмова згадка, лише в 1847 році в селі Уторопи була відкрита на вимогу уторопської громади перша одно класова парафіяльна школа. Її ще називали тривіальною, бо в ній діти вчились трьом речам: писати, читати і рахувати. Школу утримувала громада.У 80-х роках ХІХ століття в Уторопи на зміну тривіальній школі прийшла державна систематична школа. В 1887 році в ній навчалося 190 учнів і ця школа працювала включно до Першої світової війни. Навчання в основному здійснювалося німецькою мовою, а з 1906 р. “вик ладовою мовою була вже руська (українська) мова”.

За часів панування Польщі уторопська школа була переведена на 3-х класову утраквістичну (двомовну) школу, в якій навчання проводилося польською і українською мовами.

І аж за часів Радянської влади школа стала семирічною, пізніше 8-ми річною, а в 1982 р. – дев’ятирічною. В 1990 р. Уторопська школа стала середньою.

Уторопська середня школа найбільших висот, найбільшої слави досягнула за роки, коли нею керував директор школи Ярослав Грабовецький. В 1955 р його призначено директором Уторопської восьмирічної школи і на цій посаді він пропрацював 42 роки. Це талановитий педагог, здібний організатор і керівник, людина закохана в пісню і музику, великий патріот України. Він створив в Уторопській школі дивовижний учнівський ансамбль пісні і танцю “Смерічка”. Завдяки добре поставленої навчально-виховної роботи в школі та діяльності учнівського ансамблю “Смерічка”, школа стала відомою на всю Україну і поза її межами.