Саджавка: історія рідного села

Наступні сліди життя людини на території нашого краю зафіксовані в кінці І тис. н.е., коли починаються княжі часи.

ІСТОРИЧНА ХРЕСТОМАТІЯ

Чим можна пояснити знахідку в Саджавці кам’яної сокири доби неоліту?

“Сліди неолітичних культур виявлено на основній території Покуття, а поблизу Делятина, що є його окраїною, поселень не виявлено. Проте, в погоні за мисливською фауною окремі групи неолітичної людини заходили і сюди. Саме цим і можна пояснити знахідку в Саджавці кам’яної сокири, подібні знахідки якої описані на Побужжі”.(Клапчук М.М., Клапчук В.М., Історико-етнографічний нарис Делятинщини. Делятин, 2000, с. 15-16).

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ КРАЄЗНАВЧОГО ПОШУКУ

1.Назвіть відомі стоянки первісних людей на території Делятинщини.

2.Складіть картосхему “Археологічні пам’ятки нашого краю”.

3.Заповніть таблицю “Найдавніші мешканці нашого краю та їхні заняття”:

Історична епохиТип людини або назва племенАрхеологічні знахідкиЗаняття жителів

КНЯЖІ ЧАСИ

У 7-10 століттях на Прикарпатті міцно закоренилися племена, що названі пізніше білими хорватами. У них почався процес відокремлення ремесла від землеробства, зародилася майнова нерівність, а з нею з’явилися перші паростки заможних верств.

В цей час з’являються поселення білих хорватів – городища. Це були укріплення, оточені валами або ровами і часто захищені природними перепонами (річками, ярами, болотами). Такі городища виявлені в Надвірній, Делятині, Середньому Майдані, між Чорним Потоком і Лан чином [,8]

Городище цієї епохи виявлене також на межі сіл Саджавки та Княждвора. В історичній літературі воно відоме як “надпрутянський замок”, бо стояло на узбіччі гори біля самого Прута. Академік В.Грабовецький називає його типовим середньовічним замком і вважає, що він мав башти, остроги, брами, пригороди, частокіл і спеціальні стрільниці у стінах [, 62]

У період Київського Русі (9-12 ст.) та Галицько-Волинської держави (12-14 ст.) це городище було важливим феодальним центром. Можливо, тут була спочатку резиденція місцевих князів чи бояр. Згодом, за давніми народними переказами, надпрутянський замок належав легендарному князю Данилу Галицькому (1238-1264 рр.) Про це свідчать такі навколишні назви, як Княждвір чи Княжий ліс. У цьому ж укріпленні під час небезпеки переховувалося довколишнє населення разом з худобою та рухомим майном.

Історики вважають, що городище поблизу Саджавки відігравало важливу роль, бо знаходилося на території, багатій соляними джерелами. Можна припустити, що з цим була пов’язана й поява самого городища. Письменник і учений Яків Головацький ще в 19 ст. висунув таку гіпотезу: “Соляні джерела, які так рясно б’ють на північному схилі гір, із давніх часів приваблювали до себе жителів, котрі, поселившись тут, дорожили цим даром природи” [ ,27]

В давньоруський період жителі Саджавки, Ланчина та сусідніх місць активно займалися солеварним промислом. Про це свідчать виявлені археологами тут соляні копальні. Звідси везли на продаж так звану “коломийську сіль”. Відомо, що з княжих часів торгівля сіллю давала надзвичайно великі прибутки. Прикарпатське солеваріння забезпечувало своєю продукцією всю Русь. Власне, і назва прикарпатських земель – Галичина може бути розшифрована як країна солі (сіль по-грецьки “галос”).

ІСТОРИЧНА ХРЕСТОМАТІЯ