Саджавка: історія рідного села
Одного разу переходив через рогатку Олекса Довбуш. Жид вимагав від нього оплату, а Довбуш, не маючи грошей, дав жидові свою смушеву шапку. Коли люди сказали жидові, хто це був, жид дуже налякався і ціле життя зберігав ту шапку, боячись, що Довбуш за нею прийде і покарає його за здирство”.
(З книги В.Грабовецького “Іванівці. Літопис села над Прутом”, с. 72-73).
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ КРАЄЗНАВЧОГО ПОШУКУ
1.Назвіть головні заняття жителів Саджавки в період пізнього середньовіччя. Як ви уявляєте господарство саджавського селянина, який жив у 17 столітті?
2.Розкрийте причини активної участі наших краян в антифеодальних рухах і народних виступах 17-18 ст.
3.Назвіть імена народних месників із Саджавки, які збереглися в пам’яті старожилів села.
4.Як в народній пісні про Олексу Довбуша оспівано трагедію легендарного месника?
5.Запишіть від старожилів села пісні, легенди і перекази про героїчну боротьбу наших земляків за волю і краще життя.
СИВА ДАВНИНА
Історичне коріння Саджавки сягає в глибину тисячоліть. Про це свідчать археологічні знахідки, виявлені в селі та навколишніх населених пунктах. Вони допомогли розкрити багато таємниць про життя, побут, культуру стародавніх мешканців нашого краю. Загалом, на території Делятинського історико-етнографічного регіону, куди входить і Саджавка, лише впродовж 1960-1980-х років виявлено понад 50 археологічних пам’яток [ , 14]
Найдавніші сліди життя на території нашого краю відносяться до періоду пізнього палеоліту (40 тисяч років тому), коли тут проживали представники неандертальської людини (стоянка в Делятині). Ця людина залишила після себе мустьєрську культуру, з такими основними знаряддями праці як крем’яні рубила, скребла та відщепи масивних форм.
Крем’яні знаряддя праці кроманьйонської людини, що датуються 12-15 тис. років тому, виявлено в сусідніх селах Красній та Добротові. Ще більше стоянок первісної людини у навколишніх урочищах датуються періодом мезоліту (8 тис. р. тому). Характерно, що люди цієї епохи жили уже в куренях і напівземлянках.
На Прикарпатті виявлено 115 археологічних пам’яток племен бронзової доби (2-1,5 тис. р. до н.е.) [ ]
Епоху бронзи супроводжував перший великий суспільний розподіл праці – відокремлення скотарства від землеробства. Племена бронзового часу вчені відносять до праслов’янських. Їх поселення складалися з 15-20 жител, розташованих на підвищених берегах річок. Це були землянки та наземні споруди.
На північній окраїні Саджавки, в урочищі Горбки, виявлено пам’ятку археології бронзової доби. Це – поселення, що відноситься до часів підкарпатської культури шнурової кераміки (подільська група). Назва цієї культури пішла від того, що її жителі прикрашали глиняний посуд шнуровим орнаментом. Саджавське поселення було досліджене археологами М.Клапчуком (1971 р.,) та Б.Василенком (1981 р.). Крім того, під час розорювання урочища “Толока” в Саджавці місцеві жителі знайшли уламок сокири, що також характерний для культури шнурової кераміки.
У ІІ-ІV ст. нашої ери наш край заселяють східно-слов’янські землеробські племена які залишили після себе цікаві пам’ятки, названі карпатськими курганами. Їхні поселення були розташовані переважно на берегах річок. Археологи виявили тут залишки наземних і напівземлянкових жителів з вогнищами або печами всередині господарської ями, залізні знаряддя праці, срібні, бронзові, скляні прикраси, розкішно орнаментований посуд, виготовлений на гончарному крузі, римські монети. Багато курганів-могильників знайдено в сусідніх із Саджавкою селах Коломийщини, зокрема в Печеніжині.