Моє село - Прокурава
3.Історія міст і сіл Івано- Франківської області. Київ, 1971, с.133
4.В.Шухевич. Історія Гуцульщини.
Населення займалося випасом худоби , особливо розводили овець, кіз. Виробляли різні дерев’яні предмети хатнього вжитку : ложки, макогони, тачівки, маглівниці, лопати, коновки, бербениці. В лісі збирали ягоди, гриби, які сушили. З цими виробами та сушеними грибами йшли в Косів і Коломию, або аж за Дністер і там міняли на зерно – хліб. Повертались із заробком додому.
Як подають джерел з 1880 року у селі Прокурава була церква Непорочної Діви Марії. Це була церква дерев’яною та в тому часі дуже старою. Само вже село в тому часі належало до парафії села Шешори, яка віддалена на 12 км.
За тематизмом з 1935 року в селі Прокурава була церква Соборно Пречистої Діви Марії, побудована в 1889 році, в які було 1267 парафіян. Душ пастирем для парафіян був отець Миколай Кейван народжений у 1864 році, рукоположений 1897 році. Був одружений. По церкві діяло церковне братство без статутів та Товариство Апостольської Молитви, які у досить великій мірі , причинилися до піднесення громадсько – церковної діяльності серед мешканців села.Багатьом біднякам доводилось наймитувати своїх багачів куркулів, які мали по 15-18 га землі, в селі діяли опришки. В опришках з села був Мосорук (ім’я невідоме), 1817 року народження. Сам він був ватажком. Опришки проходили через гори: Тарниця, брусний, які знаходяться на території села Прокурава. На горі Брусний в селі ще й досі є великий камінь, в якому є печера. Тут перебував Довбуш і цей камінь назвали його іменем.
1.Тематизм Станіславської єпархії з 1935 року.
2.З уст Чекурака Романа Петровича.
Щодо культурно – освітньої праці, то вона концентрувалася в читальні “Просвіта”, де були аматорські гуртки, хори і бібліотека. Громадсько – політичну роботу проводили головним чином радикальна партія і УНДО (Українська Національно Демократична Організація). Радикальна партія була дує популярна на Гуцульщині. При цьому треба зазначити, що радикальна партія під час польської окупації займалася не тільки підготовкою та проведенням виборів до місцевих урядів, чого досі не було.
Молодь села за часів австро – угорської окупації горнулася до спортивної організації “Січ”, а за польської окупації до таких спортивних організацій як “Луг” і “Каменярі”. В цих спортивних організаціях якраз і проходило організоване життя місцевої влади.
В селі існували світські організації, як для прикладу, читальня 2Просвіти”. Із її звіту з 1.01.1906 року можна довідатись, що читальня мала 31 членів, а в її бібліотеці було 72 книжки. Головою читальні був отець Іван Рогужинський.
А через два роки пізніше, тобто на день 31 грудня 1909 року читальня “Просвіти” начислювала 32 члени. У бібліотеці читального залу налічувалось 81 книжка та головою читальні був далі отець Рогужинський.
Коли почалася перша світова війна 1914 року в селі організувався загін українських січових стрільців на чолі з Герасим’юком Іваном Онуфрійовичем.
1.“Громадський голос”, Львів 21 липня 1934, с. 2.
2.Звіт товариства “Просвіти” від 1.01.1906 до 1907 років. с. 87
3.Календар “Просвіти” з 1910 року.
А саме молоді відважні хлопці Прокуравські: Бойцуняк Дмитро, Годим’як Федір , Данилюк Іван, Лавринюк Юрій, Лавринюк Василь, Лесюк Петро, Лесюк Юрій, Максим’юк Микола, Микитин Іван, Микитин Ілля, Микитин Максим, Микитин Петро, Микитин Дмитро, Матійчук Федір, Матічук Ілля, Матійчук Петро, Мосорук Ілля, Нерестюк Юрій, Павлюк Василь, Павлюк Петро, Павлюк Ілля, Павлюк Микола, Павлюк Михайло, Петрів Дмитро, Петрицюк Василь, Сіщук Михайло, Сіщук Микола, Словак Кирило, Тарасюк Василь, Федорук Микола.