Верховина – один з центрів Гуцульщини
На території селища, як і повсюдно на Гуцульщині та інших регіонах України, боротьба проти радянського режиму набирає свого продовження і в післявоєнні роки.
Жителі селища не шкодуючи свого життя, масово брали активну участь у національно-визвольних змаганнях проти чужоземних поневолювачів за незалежність України.
Згідно особистого архіву секретаря Всеукраїнського Братства ОУН-УПА Карпатського краю с. Гана в м. Іванно-Франківську протягом 1940-1950рр. за неповними даними полягло в боях або були вбиті за інших ситуацій окупантами чи закатовані в тюрмах “43” жителі Верховини (Жаб’є).
Серед них Сеульський Іван (псевдо “Артем”), надрайонний провідник Косовського і Верховинського районів проводу ОУН, загинув в 1947 (його ім’ям названа одна з вулиць селища). Філипчук Олена д. Івана, зв’язкова УПА 1905 року народження, загинула 16 грудня 1946 року, Бойчук Іван Михайлович, 1931 рік народження, який підлітком вступив до збройного підпілля, відзначився в боях, загинув 1949 році під Говерлою, Гордійчук Іван (Настунчуків) з Підсиниць, підпільник, загинув в час акції Жаб’ївських стрибків в 1947 році, Кадлєць Ярослав Іванович розстріляний енкаведистами в центрі селища 1946 році та багато інших борців за волю України.
Не минули Верховини і злочинні акції масових депортацій 1947 року та наступних повоєнних років, в результаті яких десятки родин були запроторені в холодні і голодні простори “радянської батьківщини”.
На Гуцульщині та в її центрі Жаб’ю використовувались й інші форми антиколоніальної боротьби. Виникнення та діяльність осередків “Просвіти”, Української радикальної партії, товариства “Січ” та ін. Сприяло освітницько-культурному розвитку села, формування національної свідомості його жителів та посиленню їх боротьби проти національних і соціальних утисків.
У кінці 80-х на початку 90рр. у Верховині, як і у багатьох населених пунктах Галичани та ін. регіонів України, вічова форма набуває свого відродження та розвитку антирадянських спрямованості, зокрема й зв’язку з підготовкою до виборів у Верховну та місцеві ради України на початку 1990 року.
За останнє десятиріччя Верховина перетворилась в один з культурно-розвинутих центрів на Гуцульщині. В 1990р. тут створено Всеукраїнське об’єднання товариство “Гуцульщина”, з 1993р. функціонує наукова установа філія Науково-дослідного інституту українознавства міністерства освіти і науки України, яка також носить назву “Гуцульщина”. В 2000р. тут створена Асоціація керівників органів місцевої влади регіону Гуцульщини. Їх очолив голова районної ради Дмитро Стедолюк.
Об’єднане товариство “Гуцульщина” координатором соціально-культурного і духовного відродження всього Гуцульського регіону та з’єднуючою ланкою Гуцульщини із зарубіжними центрами і організаціями гуцулів. Філія “Гуцульщина” Науково-дослідного Інституту українознавства, як наукова установа, досліджує етнічні, національно мовні культурно-освітянські, природно-екологічні проблеми Гуцульщини, сприяє впровадженню вивчення українознавства в закладах освіти регіону, налагоджує наукові зв’язки з науковими установами інших регіонів України та діаспори.
Проголошення незалежності України скрізь створило можливості для відродження релігійно-духовного життя та забезпечення прав і свобод віруючих. В 1990р. тут реєструється громада і в 1994р. починається будівництво православної церкви Успіня Пресвятої Богородиці 21 вересня 1991р. відновлюється греко-католицька громада. Будівництво приміщення православної церкви завершено і висвячено 28 березня 1994р. за кошти земляка Антіна Ясельського, почесного громадянина Верховини, нині громадянина Великобританії, на присілку Безвідне побудовано каплицю. Позитивні зрушення за роки незалежності України мають місце також в інших сферах діяльності та громадського життя селища. Помітно активізувалось індивідуальне будівництво житлових і господарських приміщень, розвивається і вдосконалюється мережа торгівельного обслуговування.У Верховині, як одному з культурно-розвинених центрів на Гуцульщині, проживає і працює чимало висококваліфікованих спеціалістів з різних галузей спеціально-культурної сфери відомих далеко за межами району і навіть держави. Це письменниця, редактор журналу “Гуцульщина”, заслужений журналіст України Калина Ватаманюк, музикант, фольклорист, заслужений працівник культури України Роман Кушлик, хірург, активний учасник суспільно-громадського життя, заслужений лікар України І. Басистюк, лікар-педіатр, заслужений лікар України Марія Дарченко-Даленчук редактор районної газети “Верховинської вісті”, голова Всеукраїнського об’єднаного товариства “Гуцульщина”, науковець Д. Ватаманюк, незмінний протягом майже двадцятирічного періоду керівник влади району, голова райвиконкому, згодом голова райдержадміністрації Петро Понироляк та багато інших.