Журналістика як сфера масового розуміння
По-перше, не можна не зважати на те, що і перший, і другий, і третій рівні єдині в одному (й найголовнішому) якісному параметрі - усі вони є рівнями обігу інформації. Така глибинна, внутрішня, іманентна спорідненість, справді, вимагає їхнього включення у сферу інформації не просто як у більшу, а як у найбільшу, для них - всеохоплюючу.
По-друге, будь-яка з трьох сфер обертання інформації не може функціонувати без джерела її поширення, інакше кажучи, без особи чи організації, від яких інформація починає поширюватися на масову аудиторію.
Не буде помилкою назвати його джерелом інформування.
Отже, є масова інформація, а чи є масове інформування? Як сфери, різні за обсягом (перша - всеохоплююча, друга - першопочаткова)? З функціонально-змістової точки зору тут немає помилки.
А томувся піраміда "розпадається" не на три, а на чотири рівні, й вона починає більше нагадувати велику сферу, в якій від центру масового інформування (скажімо, від редакції газети чи телерадіокомпанії) як від позиції № 1 на всі боки розходяться концентричні сфери.
Найменш дослідженою тут є сфера масового спілкування. Автор розвиненої теорії спілкування (не масового, а, так би мовити, лінійного, коли "Я" спілкується й розуміється тільки з "Ти") - М. Каган писав: "Спілкування стало предметом спеціального вивчення у загальній та соціальній психології, у соціології й педагогіці, у етології й етнографії, у етиці й естетиці, у лінгвістиці й семіотиці, у теорії культури й теорії інформації" (6, с. 5). Настає час, коли цей перелік слід доповнити й журналістикою. Вона не тільки не є чужею спілкуванню, але саме спілкування - масове - є її суттю в демократичному суспільстві.
Масштаби спілкування, навіть лінійного, - максимально широкі. Так, М. Каган справедливо підсумовує власні розвідки в цій галузі: "Людське спілкування завжди лежало в основі людського буття" (6, с. 8). Отже, квант спілкування двох тяжіє до того, щоб заповнити собою увесь простір людського існування взагалі.
А в основі людського спілкування завжди лежало розуміння.
Якщо ж подивитися на всю справу з найвищого - з філософського - рівня, стане очевидною істина, яку не можна спростувати. Вона звучить так:
Подібно до того, як у світі речей немає нічого, крім матерії, що вічно рухається, у світі людей немає нічого, крім нескінченного спілкування. Воно здійснюється у діалозі, існує в соціокультурному масштабі й відбувається через розуміння.
Отже, врешті-решт піраміда перетворилася на концентричні сфери й виглядає так, у бік розширення:
1) сфера масового інформування,
2) сфера масової комунікації,
3) сфера масового спілкування,
4) сфера масової інформації.
Вінчає все це, охоплює все, вміщує в себе все перелічене сфера інформації.
Але чи не зникає за цими сферами власне журналістика? Чим вона, власне, є у цьому списку?
Журналістика є журналістикою, тобто і першим, і другим, і третім, і четвертим. І важливою частиною п'ятого, яке все вінчає й охоплює.
Чим же є сьогодні осередки української преси, як на загал, так і у кожному конкретному випадку?