Ідея поділу влади за Шарлем Монтеск’є

Вінцем всіх наукових і літературних праць Монтеск’є був твір “Про дух законів”, над яким він працював 20 років. Ця праця складається з 31 книги по 20 і більше глав кожна. Тут Монтеск’є критикує феодально-релігійний підхід до суспільства і його закономірностей, викриває феодально-станову монархію, виступає проти реакційних династичних воєн.

Основні погляди на державний лад розмежування влади

Основним методологічним твердженням автора є: “Принципи свої я вивів не зі своїх забобонів, а із самої природи речей.”

Багато хто з античних, середньовічних і більш пізніх соціологів виводили суспільні закони, виходячи з того чи іншого логічного постулату, а не з “самої природи речей”, тобто не з реального історичного процесу.

Спроби Монтеск’є зрозуміти співвідношення між об'єктивними закономірностями природи і суспільства і законами, створюваними людьми, особливий інтерес до матеріальних умов життя суспільства мають глибоко прогресивний характер.

Напередодні повалення феодальної держави буржуазія задумувалася про природу державної влади. Монтеск’є не вірив у залежність держави від божественної волі, це виправдувало б деспотизм у будь-яких його проявах.

Просвітителі, у тому числі і Монтеск’є, виходили з договірної теорії, твердили, що політичний лад твориться не потойбічними силами, а людьми і в інтересах людей. Люди зрозуміли, що поза державою вони не зможуть нормально існувати і розвиватися, і тому віддали перевагу державі. Будучи представником правого крила просвітителів, Монтеск’є не вірив у сили і здібності народних мас, він залишав за трудящими порівняно обмежені функції в суспільно-політичному житті. Однак він вважав, що державна влада існує для народу і відповідає характеру народу.

Монтеск’є досліджує три основних форми державної влади: республіку, монархію і деспотію.

Республіка - це правління, у якому верховна влада повністю чи частково знаходиться в руках народу.

Монархія - влада однієї людини, здійснювана за допомогою законів.

Деспотія - державний лад, що цілком підкоряється сваволі однієї особи, яка ігнорує будь-які закони.

Аналізуючи республіканський порядок, Монтеск’є виступає на захист загального виборчого права. Він доводить, що народ може вибирати гідних керівників і контролювати їх. Разом з тим він проти того, щоб вихідці з народу обиралися на керівні посади. Він бачить головний порок республіки в тому, що нею керують народні маси, які діють “за примхою серця, а не по велінню розуму”. Він надавав перевагу розумному монарху, який спирається на закони.

Незважаючи на своє співчуття просвітницькій монархії, Монтеск’є знаходить в історії докази переваги республіканського ладу. Він був противником революційного повалення монархії, висловлювався за компроміс з королівською владою.

Монтеск’є про переваги республіканського режиму: громадянська рівність сприяє добробуту населення, у той час як деспотизм приводить до бідності й убогості переважних мас людей. В республіці багатство країни приводить до збільшення росту народонаселення. Усі республіки є доказом цього, а більше всіх Швейцарія і Голландія, дві найгірші країни Європи, якщо мати на увазі природні умови їхньої території, а проте самі заселені в Європі.

Ніщо так не приваблює іноземців, як воля і багатство, що завжди супроводжує її .

Інша справа з країнами, в яких панує влада сваволі: правитель, придворні і деяка кількість окремих осіб володіють всіма багатствами, в той час як всі інші стогнуть від крайньої бідності.

В жодній з деспотичних держав не існує ніяких законів. Однак і при наявності законів останні будуть реально зведені до нуля, тому що немає установ для їх охорони. Феодально-кріпосницькому режиму Монтеск’є протиставляє конституційно-монархічний або республіканський. Слідом за Локком він розвиває ідею поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову, які діють ізольовано одна від одної.Монтеск’є мріяв про класовий компроміс буржуазії і феодально-аристократичної влади. Відстоюючи монархічний принцип, Монтеск’є виходив з інтересів буржуазної верхівки. Він пише, що не можна мислити собі монархічне правління без наявності привілейованої меншості, без багатих купців, підприємців і родовитого дворянства. Однак він виступає за буржуазно-демократичні свободи і вимагає, щоб монархічна влада з належною повагою відносилася до народу. Монархічний лад повинен гарантувати кожному мінімум політичних свобод. Правитель не має права ображати підлеглих і порушувати закони. Монтеск’є орієнтувався на революцію зверху, на прогресивне законодавство.