Держава і право України в період десталінізації (друга половина 1950-х — перша половина 1960-х pp.)
ПЛАН
Вступ
1. Суспільно-економічний лад
2. Національно-державний устрій
3. Державний лад
4. Право
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Сталін був стрижнем тоталітарної системи. Тому його смерть 5 березня 1953 p. поклала початок визволенню народів Союзу РСР, у тому числі й України, від жорстокого режиму культу особи Сталіна. Це явище одержало назву десталінізації. Воно було голов¬ним змістом розвитку держави і права України, як і інших республік СРСР, приблизно протягом десятиріччя.
Перші ознаки десталінізації позначилися незабаром після сме¬рті Сталіна. Вже червневий пленум ЦК КПРС у 1953 p. проголосив курс на відбудову внутріпартійної демократії, усунення зловживань законністю. Пленум ЦК Компартії України, що проходив 29-30 липня 1953 p., цілком погодився з рішеннями червневого пле¬нуму ЦК КПРС.
Процес десталінізації набрав силу після XX з'їзду КПРС (лю¬тий 1956 p.), на якому за доповіддю першого секретаря ЦК партії М.Хрущова було прийнято постанову про культ особи і подолання його наслідків. Становище країни та народу вимагало радикальних змін. На XX з'їзді вперше на весь голос було сказано правду про лихо народу і партії. Сподівання на щасливе майбутнє, в якому не буде беззаконня, сваволі, сталінських концтаборів, сподівання на те, що повага до людини, праці і до прав особистості стане не лише гучним гаслом, а й повсякденною реальністю, — є основними штрихами до зображення тієї об'єктивної реальності, в якій здійс¬нювались поступове звільнення від тоталітарного минулого, утверд¬ження нових цінностей і нового типу соціальної організації.
Через чотири місяці після з'їзду — 30 червня 1956 р.— ЦК КПРС прийняв постанову "Про подолання культу особи та його наслідків", де висловлювалася рішучість держави і партії продовжу¬вати боротьбу проти культу особи, тобто викривати і усувати нега¬тивні наслідки цього режиму. Викриття культу особи Сталіна — найбільш грандіозна подія в житті радянського суспільства в період, що вивчається, яка за своїм значенням далеко виходить за межі цього періоду. Вона вплинула на весь наступний розвиток радян¬ського суспільства і держави, а також на подальший хід світо¬вої історії.
1. Суспільно-економічний лад
Економіка. Значною мірою залікувавши рани війни, відновив¬ши народне господарство, радянські люди створили необхідні умо¬ви для подальшого руху вперед у масштабах, які перевершували довоєнні. Підтвердивши правильність розвитку радянської еконо¬міки на шляху соціалізму, XX з'їзд КПРС намітив програму ство¬рення єдиного народно-господарського комплексу, який би охоп-лював усі ланки суспільного виробництва, розподілу і обміну на території усієї країни. Умовами успішного виконання цієї програми були безперервний технічний прогрес, швидке зростання продук¬тивності праці, подальший розвиток усіх галузей промисловості, підвищення матеріального і культурного рівня радянського народу. Передбачалося, що виконання цієї програми стане великим кроком уперед на шляху розв'язання головного економічного завдання СРСР — в історично стислий строк наздогнати і перегнати най¬більш розвинуті країни по виробництву продукції на душу населен¬ня. 50-ті роки, особливо період після 1956 p., виявилися найрезуль¬тативнішими в розвитку народного господарства за весь час існу¬вання радянської влади. Проявилося прагнення змінити пріоритети економічного розвитку. Більше уваги звертається на галузі, пов'я¬зані зі сферою споживання, задоволенням насущних потреб люди¬ни. Щоб збільшити хлібні запаси у країні, майже 1 млн. її громадян працювали на освоєнні цілинних земель. Тільки у 1954—1955 pp., українці створили у Казахстані 54 зернових радгоспи. Не зайвим буде додати, що участь України в піднятті цілини завдала їй чимало витрат.