Сутність і функції страхування
Сутність і функції страхування
Термін «страхування», на думку західних філологів, має латин¬ське походження. В основі його - слова «securus» і «sine cura», які означають «безтурботний». Отже, страхування відбиває ідею за¬стереження, захисту та безпеки. У багатьох слов'янських мовах, у тому числі й в українській, виникнення терміна «страхування» пов'язують зі словом «страх».
У фаховій літературі етимології слова «страхування» також при¬ділено значну увагу. Проте єдиної думки з цього питання не існує.
Аналіз опублікованих визначень поняття «страхування» пока¬зує, що кожне з них уточнює або доповнює попередні, залишаю¬чи без змін їх основу.
Офіційне тлумачення цього терміна в Україні наведено в За¬коні «Про страхування»: «Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів грома¬дян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхо¬вих випадків), визначених договором страхування або чин¬ним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів».
У Законі зафіксовано головні елементи, що формують поняття страхування. Це, насамперед, мета страхування - захист май¬нових інтересів фізичних і юридичних осіб. Наголошується, що захист забезпечується на випадок конкретних подій, перелік яких зафіксовано в чинному законодавстві або страхових дого¬ворах. Виокремлюються джерела грошових, коштів, що є ресур¬сами для страхових виплат.
Водночас ретельне вивчення поняття страхування і зіставлен¬ня різних його тлумачень, які містяться в наукових працях, пока¬зують, що офіційне визначення терміна дещо перевантажене пра¬вовими аспектами.
Страхування є, насамперед, системою економічних відносин між конкретними суб'єктами господарювання, де, з одного боку, діють страхувальники, а з іншого - страховики. Важливою пе¬редумовою застосування страхування є майнова самостійність суб'єктів господарювання і їхня зацікавленість у переданні від¬повідальності за наслідки ризику спеціалізованим формуванням.
Чим ця зацікавленість більша, тим і потреба у страхуванні вища. Саме в такій площині страхування розглядається у працях учених багатьох країн ринкової орієнтації. Поняття страхування є непов¬ним і тоді, коли воно не передбачає надійності і превентивного спрямування захисту.
З урахуванням щойно сказаного можна дати таке визначення поняття «страхування»:
Страхування - це двосторонні економічні відносини, які по¬лягають у тому, що страхувальник, сплачуючи грошовий вне¬сок, забезпечує собі (чи третій особі) у разі настання події, обу¬мовленої договором або законом, суму виплати з боку страховика, який утримує певний обсяг відповідальності і для її забезпечення поповнює та ефективно розмішує резерви, вживає превентивні заходи, спрямовані на зменшення ризику, а при потребі перестраховує частину своєї відповідальності.
Зміст страхування, як і інших категорій, розкривається в його функціях. Радянські економісти, визначаючи функції страхуван¬ня, не торкалися його сутності, вважаючи, що функції страхуван¬ня «...є зовнішніми формами, які дають змогу виявити особливо¬сті страхування як ланки фінансової системи. Категорія фінансів виражає свою економічну сутність передусім через розподільну функцію. Ця функція набуває конкретного, специфічного виявлен¬ня у функціях, притаманних страхуванню, - ризикованій, попере¬джувальній і заощаджувальній». За умов, коли радянській державі належало понад 9/10 усіх виробничих фондів і фінансових ресурсів, страхування було мо¬нополізоване і дуже обмежене щодо можливостей розвитку. Во¬но, як правило, не поширювалося на об'єкти державної власнос¬ті. Включення страхування до фінансів мало значною мірою суто фіскальну мету. Були часи, коли умови страхування не передба¬чали створення перехідних резервів. Значні суми штучно створе¬ного перевищення надходжень над витратами зараховувались до бюджету.
Інша ситуація спостерігається в ринковій економіці, коли страху¬вання відбувається на комерційних засадах. (Це не стосується обов'язкового соціального страхування, де страхові операції не пе¬редбачають отримання прибутку.) Воно стає важливим напрямком підприємницької діяльності й розглядається як окрема галузь (індус¬трія). Природно, що кожна страхова компанія, як і будь-яке інше підприємство, має власне фінансове господарство, за допомогою якого забезпечує свою статутну діяльність. У цій частині страхуван¬ня належить до сфери фінансів підприємств і галузей.Отже, страхування не вміщується в рамки традиційного вузь¬кого розуміння фінансів як економічних відносин, що виникають у процесі формування, розподілу та використання доходів і гро¬шових фондів. До речі, в англійському словнику страхових тер¬мінів страхування визначається «як система передання ризику і його комбінування». Тобто у країні, де виникла більшість класи¬чних видів страхування, зміст останнього пов'язують, насампе¬ред, із переданням ризику від страхувальника до страховика. Створення і використання грошових фондів підпорядковується головній меті - забезпеченню можливості страховикові здійс¬нювати свою діяльність.