Форми страхування кредитів. Страхування товарних кредитів

Згідно з характером взаємовідносин між сторонами страхово¬го процесу в разі настання страхового випадку (втрати предме¬том іпотеки своєї вартості через пошкодження або знищення) першочергове право на отримання суми належного страхового відшкодування має заставодержатель - кредитор. Виплата стра¬хового відшкодування кредиторові є забезпеченням його лише перед удаваною явною (хоча й потенційно можливою) неплато¬спроможністю позичальника. Водночас виплата страхового від¬шкодування безпосередньо страхувальникові створює небезпеку його нецільового використання заставодавцем.Сучасне законодавство багатьох європейських країн дає змогу пе¬рейти від страхування предметів застави до безпосереднього страху¬вання кредитів, виданих під заставу. Його зміст полягає в тому, що угода про страхування кредиту набуває характеру страхової гарантії, виданої кредиторові (застрахованому) страховиком. Відповідно страховим випадком визнається неповернення позичальником у встановлені терміни заборгованості кредиторові. Факт настання страхового випадку, який заявляється і стверджується кредитором, дає підставу страховикові виплатити страхове відшкодування в об¬сязі непогашеної частки заборгованості. У свою чергу, страховик як заставодержатель отримує право на стягнення на свою користь на¬лежної йому суми за рахунок реалізованої іпотеки. Перед укладан¬ням договору про заставу заставодавець зобов'язується застрахувати

призначене для застави майно від тих ризиків, які, на думку страхо¬вика, можуть загрожувати іпотеці втратою її вартості. Страхові та¬рифи встановлюються на рівні, який відповідає величині ризиків. Як правило, іпотека страхується на умовах «від усіх ризиків». Після цього нотаріальним актом іпотека оформляється на користь страху¬вальника, який одночасно стає заставо держателем. Інтегральною ча¬стиною страхового полісу є копія кредитної угоди між кредитором-застрахованим та позичальником-страхувальником.

Страхування кредитів довіри пропонує підприємцям захист від незадовільних фінансових наслідків, збитків, завданих влас¬ним персоналом, якому з огляду на виконувані ним службові обов'язки необхідно довіряти майнові цінності. Зазначене стра¬хування дає змогу:

• уникати зайвої турботи про матеріальні цінності, що поля¬гає у виникненні особливих вказівок та інструкцій;

• запобігати прямим збиткам і втратам;

• уникати в кожному випадку потреби отримувати докази ці¬лості матеріальних цінностей.

Страховик відшкодовує страхувальникові майнові збитки, ко¬трі йому завдані його довіреними особами шляхом чи в результа¬ті вчинення ними недозволених дій. Отже, це страхування є спе¬цифічним видом страхування відповідальності службових осіб. Зміст страхування кредиту в цьому разі полягає у страхуванні «кредиту довіри». Проте матеріальною субстанцією цього кредиту є вартість матеріальних цінностей, котрі неначе надаються в роз¬порядження у кредит третім особам.

Колискою страхування кредиту довіри (недовіри) є Англія. Ще в 1840 році страхова компанія Guarantee Society of London продала перший поліс, за умовами якого компанія гарантувала працедавцям матеріальний захист на випадок збитків, завданих їм їхніми службовцями в разі несумлінного виконання покладе¬них на них обов'язків. До цього часу таку гарантію забезпечувала звичайна готівкова застава в певному домовленому розмірі. Осо¬бливого розмаху цей вид страхування набув у США в період міг¬раційного буму. Працедавці змушені були користуватися послу¬гами здебільшого невідомих працівників, які наймалися на службу. Необхідні були гарантії, що й сприяло утвердженню нового виду страхування. Сьогодні страхування довіри в США провадить більш ніж 200 страхових компаній.

Страхування кредиту довіри (недовіри) практикується зде¬більшого як загальне й охоплює всіх без винятку службовців та працівників. Завдяки цьому працедавець уникає необхідності надмірного нагляду за окремими працівниками, що, в свою чергу, не дає підстав для їх дискримінації, забезпечує солідний страхо¬вий захист і полегшує персональні відносини.

Останніми роками особливим різновидом страхування довіри стало страхування комп'ютерних зловживань. Воно захищає вла¬сників комп'ютерних систем від збитків, які завдаються їм у ре¬зультаті використання електронної обробки інформації шляхом зовнішнього вторгнення в комп'ютерну систему з метою пошко¬дження носіїв інформації, зміни програм, внесення фіктивних ра¬хунків, зняття з них коштів і їх подальшого привласнення. Вели¬чина страхової відповідальності в цих випадках установлюється за домовленістю між страховиком і страхувальником.

Використана література: