Особливості страхування мусульманському світі

З елементом майсира тісно пов'язаний елемент ріба. Відповідно до положень ісламської економічної теорії, капітал не може збільшуватися сам із себе, як це відбувається, коли гроші позичають під відсоток. На думку ісламських економістів, власник капіталу повинен брати на себе частину ризику від проекту через участь у прибутку й збитках, на відміну від одержання у вигляді позичкового відсотка фіксованої віддачі.

У капіталістичній економіці позикодавець не відповідає за результат свого капіталовкладення й, отже, дістає прибуток як плату за страх, що, на думку мусульманських правознавців, практично нічим не відрізняється від гри в рулетку. Справедливості заради варто підкреслити, що ставлення до відсотка на Заході не було однозначним на рубежі століть. Не випадково аж до середини XVI ст. в Англії закон забороняв стягувати відсоток й трактував його як лихварство.

Нині фахівці моделюють ситуацію, коли під дією грошового мультиплікатора банки можуть акумулювати всі активи планети, надавши взамін щось, що не має матеріального вираження. У цьому зв'язку було б доречно процитувати слова відомого фінансиста Дж. Сороса: «Я зробив статок на світових фінансових ринках, проте й сьогодні побоююся, що безконтрольний капіталізм і поширення ринкових цінностей на всі сфери життя ставлять під загрозу майбутнє нашого відкритого суспільства».

Приведемо вже класичний приклад про зовнішній борг Росії. Після розпаду СРСР за 10 років Росія одержала з-за кордону кредитів на 50 млрд дол., а виплатила 80 млрд. Загальна заборгованість зросла в 1,5 раза і досягла 165 млрд, що становить ВВП країни. Тобто надані кредити не враховують реально зробленого за їх використання багатства. Така ситуація неприйнятна з погляду шаріату. Зважаючи на це, ісламська заборона на гарар, майсир і ріба вже не виглядає дивною примхою, що втратила свою актуальність, а є цілком раціональним і прагматичним рішенням, спрямованим на подолання руйнівних для суспільства наслідків невтримного нагромадження капіталу.

Дискусія про допустимість стягнення відсотка і схожі проблеми триває в мусульманському світі, як і дискусія про майбутнє ісламських фінансів загалом та ісламського страхування зокрема. Нині серед усіх країн, де діють ісламські страхові компанії, тільки в Малайзії прийнятий спеціальний правовий акт, що регулює питання ісламського страхування — Закон про такафуле 1984 року (з істотними виправленнями, внесеними в 1985, 1988 й 1989 р.). Така неоднозначна ситуація підкреслює можливість регулювання відносин в галузі ісламського страхування як шляхом прийняття спеціального законодавства, так і в межах традиційного страхового законодавства.

Специфіку регулювання статусу ісламських страхових компаній визначає їх анк-лавне становище в економічних системах як мусульманських, так і немусульманських країн. Багато такафул-компаній у світі не можуть ефективно здійснювати свою діяльність відповідно до положень мусульманського права, оскільки функціонують у межах не ісламської економіки і, відповідно, змушені діяти за правилами, які не завжди відповідають шаріату. Наприклад, важливою проблемою для ісламських страхових компаній є недостатній розвиток ісламського перестрахування (ретакафула) у світі. На практиці це означає, що ісламські страхові компанії змушені вступати у відносини з перестрахувальниками, чия діяльність не відповідає положенням шаріату.

Інші проблеми, пов'язані з функціонуванням ісламських страхових компаній мають технічний характер і пов'язані з відсутністю необхідного набору відповідних вимог мусульманського права щодо фінансових інструментів. Схожі проблеми, на думку вчених, можна перебороти за допомогою розробки фінансовим інджинірингом механізмів, необхідних для успішного функціонування ісламських страхових компаній й інших інститутів ісламської економіки. Отже, незважаючи на те, що ісламські страхові компанії здатні найбільш ефективно працювати в межах економічних систем на засадах шаріату, фактичний стан справ змушує їх небезуспішно діяти в не-ісламській економіці, що й відображає чинне законодавство. Все ж, можливо, регулювання діяльності ісламських страхових компаній у межах традиційного законодавства сприяє пристосуванню ісламського страхування до сучасних економічних реалій, що не применшує оригінальності системи ісламського страхування.На думку Рената Беккін, ісламське страхування не можна охарактеризувати як ісламський аналог взаємного чи тільки комерційного страхування, оскільки ці види страхування відображені в ідеї такафулу крізь призму ісламських правових й економічних інститутів. Розходження в умовах виникнення й функціонування ісламських страхових компаній повною мірою відображає законодавство, що регулює їхній статус. Беккін виділив такі види норм, що регулюють відносини у сфері ісламського страхування:

1) норми, зазначені в Корані й сунні;

2) норми в законодавстві мусульманських країн, прийнятому парламентом (а також органами аналогічними до парламенту, наприклад, Радою Шурі в Саудівській Аравії) або в підзаконних актах органів виконавчої влади, які дублюють або розвивають положення, сформульовані в Корані й сунні;