Страхові ризики та їх оцінка. Методичні поради до вивчення теми

• на матеріальні та нематеріальні;

на чисті та спекулятивні;

на фундаментальні та специфічні.

Варто акцентувати увагу на сутності цих типів ризиків та їх особливостях. Так, матеріальний ризик може бути виміряний у вартісному вираженні, а нематеріальний — ні.

Чисті ризики передбачають або несприятливий результат, або той стан, який спостерігався до події, що мала місце. Спекулятивні ризики на відміну від чистих передбачають можливість виграшу. Спираючись на особливості чистих і спекулятивних ризиків, необхідно з’ясувати, чому чисті ризики приймаються страховою компанією на страхування, а спекулятивні — ні.

Аналізуючи сутність фундаментальних і специфічних ризиків, треба звернути увагу на те, що фундаментальні ризики виникають з причин, які непідвладні ані окремій людині, ані групі людей, але суттєво на них впливають. Що ж до специфічних ризиків, то вони більше пов’язані з окремими особами. Необхідно запам’ятати, що на відміну від фундаментальних ризиків специфічні ризики цілком придатні для страхування, і усвідомити причину цього.Після дослідження сутності ризику, в т. ч. страхового, важливо з’ясувати питання, пов’язані з управлінням ним. Практикою напрацьовано певні методи управління ризиком. До них належать: метод усунення ризику (сприяє усуненню ризику, але разом із ним усуває й можливість одержати прибуток); метод запобігання втратам і контролю (допомагає уникнути випадковостей); метод поглинання (власного утримання) ризику; метод страхування (дає змогу розподілити ризик між великою кількістю страхувальників, які під нього підпадають).

Управління ризиком у страхуванні здійснюється в два етапи. Перший — підготовчий — передбачає порівняння характеристик та ймовірності ризику на основі його аналізу та оцінки. Результатом цього є вирішення питання про те, якою мірою ризик прий¬нятний для страхування: повністю, частково чи зовсім неприйнятний. Другий етап — вибір конкретних засобів, які

можуть вплинути на ризик, зменшивши його або усунувши зов¬сім. При цьому треба враховувати, що при аналізі ризику аналізуються всі ризикові обставини, які його характеризують. Для більш успішної оцінки ризику виділяються критерії оцінки (групи ризику, кожна з яких включає приблизно однакові за ознаками об’єкти).

Оцінка ризику дає можливість віднести конкретний об’єкт до тієї або іншої групи і визначити відповідно до цього ціну страхової послуги. Крім того, оцінка об’єкта необхідна для визначення страхової суми.

Оцінюючи ризики, необхідно враховувати, що вони можуть бути як матеріальними, так і моральними. Матеріальні ризики належать до матеріальних характеристик об’єкта страхування, моральні — стосуються особи страхувальника.

Для найбільш повної і достовірної оцінки ризику і визначення ймовірності збитку треба мати відповідну достовірну інформацію. З цією метою слід здійснювати тривале спостереження за великою кількістю об’єктів.

При оцінці ризику виділяють: ризики, які можна застрахувати; ризики, які застрахувати не можна; ризики сприятливі та несприятливі; технічний ризик страховика. Важливо зрозуміти, яке значення вони мають для страховика при оцінці ризику.

Ризики, які можна застрахувати, складають обсяг страхової відповідальності страховика. Необхідно пам’ятати, що є певні критерії, які дають змогу визначити ризик як страховий (ризик можливий; має випадковий характер; настання страхового випадку не залежить від волі страхувальника або іншої зацікавленої особи; настання страхової події невідоме в часі й у просторі тощо.)

Страховий ризик — це максимальна ймовірність настання збитку. Вона спирається на статистичні дані і може бути розрахована з достатньо високою точністю. Нестрахові ризики не включаються в договір страхування.

Л І Т Е Р А Т У Р А