Страхові ризики та їх оцінка. Методичні поради до вивчення теми

Існування будь-якої фізичної або юридичної особи супроводжується різноманітними ризиками, здатними завдати їй великої і навіть катастрофічної шкоди. Для того, щоб уникнути збитків або зменшити їх, необхідно добре розібратися в сутності ризиків, їх оцінці, а також методах захисту від них. Вивчаючи дисципліну «Страхування», треба пам’ятати, що передумовою виникнення страхових відносин є саме ризик.

Розгляд теми «Страхові ризики та їх оцінка» необхідно почати з визначення поняття «ризик». Слід зазначити, що є декілька визначень цього поняття. Однак усі вони мають спільні риси і цьому обов’язково треба приділити увагу.

З поняттям «ризик» пов’язане поняття «рівень ризику». Говорячи про «рівень ризику», треба врахувати частоту і розміри збитків, визначити залежність між ними.

Між поняттям «ризик» і поняттям «збиток» існує тісний зв’язок. Ризик показує можливе негативне відхилення від нормального перебігу подій, а збиток — фактичний розмір цього негативного відхилення. Варто акцентувати увагу на тому, що саме неідентифікований ризик призводить до найбільших збитків, що викликає нагальну потребу збирання та аналізу даних про ймовірність і тенденції ризику з метою створення умов для його наукового передбачення. Існування ризику і можливість збитку зумовлюють потребу в захисті від нього. Цей захист може здійсню¬ватися різними шляхами, одним з яких є страхування.

Розглядаючи ризики, пов’язані із страхуванням, слід звернути увагу на їх особливості, вміти за певними рисами визначати належність конкретного ризику до сукупності ризиків, які можна застрахувати.

У страхуванні під ризиком розуміється конкретне явище або їх сукупність, настання яких викликає необхідність відшкодування збитків із спеціально створеного страхового фонду. Ризик у страхуванні розглядається щодо конкретних об’єктів, а не як ризик взагалі. Він пов’язаний із заподіянням шкоди об’єкту, прий¬нятому під страховий захист.

Для кращого розуміння сутності ризиків треба дослідити їх класифікацію на основі істотних класифікаційних ознак. За джерелами небезпеки ризики можна поділити на пов’язані із стихійними силами природи і пов’язані із цілеспрямованим впливом людини в процесі виробництва матеріальних благ. За обсягом відповідальності можна виділити індивідуальні та універсальні ризики. Виділяється й особлива група ризиків, до яких належать аномальні та катастрофічні ризики.

Необхідно звернути увагу на те, що для страхової компанії особ¬ливе значення має поділ ризиків на об’єктивні та суб’єктивні.

За загальною класифікацією ризики поділяються на екологічні, транспортні, політичні, спеціальні, технічні. Розглядаючи ці групи ризиків, необхідно зосередитися на їх особливостях.

Так, екологічні ризики пов’язані із забрудненням навколишнього природного середовища і зумовлюються, насамперед, діяльністю людей у процесі відтворення матеріальних благ. Ці ризики, як правило, на страхування не приймаються.

Транспортні ризики поділяються на ризики каско та ризики карго. Перші пов’язані із страхуванням самих засобів транспорту (автомобілів, морських суден та ін.), другі — із страхуванням вантажів, що ними перевозяться.

Політичні ризики пов’язані з протиправними діями з точки зору норм міжнародного права, із заходами або акціями урядів іноземних держав по відношенню до суверенної держави або її громадян. Студенту треба звернути увагу на можливість прий¬няття цих ризиків на страхування.

Спеціальні ризики супутні перевезенню особливо цінних вантажів і можуть бути включені в обсяг відповідальності страховика.

Технічні ризики виявляються у формі аварій через раптовий вихід з ладу машин або збої у технології виробництва і мають універсальний характер. Прийняття їх на страхування пов’язане з певними проблемами.

Необхідно звернути увагу і на широко застосовувану в зарубіжній практиці страхування класифікацію ризиків, за якою вони поділяються: