Страхування в економічній системі суспільства
Саме концентрація коштів у страховому фонді, що витікає з раніше визначених його суттєвих ознак, є найважливішим принципом організації страхових опе¬рацій. Це, звичайно, стосується як державної системи страхування, так і кожної недержавної страхової ком¬панії, якщо вона намагається (а інше в ринкових умовах є безглуздям) до тривалої беззбиткової страхової ді¬яльності.На протязі існування колишнього СРСР в ньому панува¬ла загальнонародна (державна) власність, що не створю¬вало особливої потреби в страхуванні, обмежуючи його колгоспно-кооперативним сектором, особистою власністю громадян, їх сімейними інтересами. В умовах становлення ринкових відносин в Україні, роздержавлення власності та її приватизація відкривають широке поле для проведення страхових операцій у сфері підприємницьких структур, економічних інтересів суб'єктів господарювання.
Звернемо увагу на функції страхування — ризикову, попереджувальну, збережну й контрольну. Основну роль відіграє ризикова функція, тому що страховий ризик як вірогідність збитку безпосередньо пов'язаний з ос¬новним призначенням страхування — надавати грошове відшкодування потерпілим господарюючим суб'єктам або застрахованим громадянам. Саме в рамках реалізації ризикової функції відбувається перерозподіл грошової форми вартості серед учасників страхування в зв'язку з настанням наслідків випадкових страхових подій.
Зміст попереджувальної функції полягає у фінансу¬ванні за рахунок страхового фонду заходів по пом'як¬шенню страхового ризику. Якщо взяти страхування життя, то категорія страхування нагадує природу кредиту при нагромадженні по договорах страхування на дожиття вка¬заних в ньому страхових сум. Нагромадження коштів при застосуванні страхування на дожиття дозволяє реалізу¬вати погребу громадян в страховому захисті досягнутого рівня життя. Але це можна вважати і змістом збережної функції страхування.
Вияв контрольної функції полягає в цільовому фор¬муванні й використанні коштів із страхового фонду. Ця функція ніби продовжує раніше названі специфічні функції страхування і знаходить свій прояв одночасно з ними в конкретних страхових операціях.,
3. Особисте страхування і його зв'язок з соціальним страхуванням
В основі особистого страхування, як і при страху¬ванні майна, також лежить замкнутий перерозподіл стра¬хових платежів через спеціалізований страховий фонд між учасниками особистого страхування. Разом з тим очевидні й розбіжності між ними, тому що об'єктами страхових відносин по особистому страхуванню є праце¬здатність, здоров'я, життя людей, тобто воно пов'язане з специфічною стороною виробництва — відтворенням робо¬чої сили. Але цей найважливіший чинник виробництва неможливо безпосередньо виразити у ціновому виразі, що і визначає особливості особистого страхування.
На відміну від страхування майна, особисте страху¬вання не забезпечує відшкодування матеріального збитку, а дозволяє одержати грошову допомогу застра¬хованим громадянам чи їх сім'ям. Така допомога надається у випадку смерті застрахованого члена сім'ї чи втратою ним здоров'я або працездатності. Специфічною формою особистого страхування є страхування на дожиття, змістом якого є нагромадження визначеної суми до кінця дії договору страхування. Таке страхуван¬ня сприяє зміцненню матеріального добробуту населення, дає можливість створити грошові джерела для додат¬кового страхового захисту вже досягнутого рівня життя.
Враховуючи специфічність об'єктів особистого стра¬хування, по-іншому слід оцінювати гаку характерну оз¬наку страхування, як надзвичайність виникнення певних подій. Звичайно, не можна передбачити настання таких подій, як нещасний випадок, смерть, втрату працездат¬ності. Але факт дожиття застрахованого до певної дати в залежності від його віку, стану здоров'я, способу життя, тощо можна прогнозувати з певною мірою страхового ризику.
Необхідність особистого страхування зумовлена ризиковим характером процесу відтворення робочої сили в умовах все більшої насиченості виробництва складними техніко-технологічними системами, погіршення навко¬лишнього середовища. Все актуальнішою в розвинутих країнах, та й в Україні, стає проблема матеріального забез¬печення людей похилого віку, питома вага яких в загальній чисельності населення неухильно підвищується.
Таким чином, об'єктивно посилюється потреба у від¬шкодуванні втрат у доходах людей в зв'язку з наслідками страхових випадків, тобто йдеться про страховий захист власності та матеріального благополуччя громадян. Ця потреба викликає необхідність суспільного страхового за¬хисту і матеріалізується в суспільних фондах споживання. В їх складі, особливо в країнах з розвиненими ринковими відносинами, все значнішу частину становлять фонди со¬ціального страхування і пенсійні фонди, що виражають зміст соціального страхування.