Правове регулювання страхування

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про страхування" виплата страхових сум і страхового відшкодування про¬водиться страховиком на підставі заяви страхувальника і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт складається страховиком або уповноваженою ним особою. У разі потреби страховик може робити запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших організацій, що володіють інформацією про обставини страхової події, а також може самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку.Підприємства, установи та організації повинні надсилати страховикові відповіді на запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, у тому числі й дані, які є комерційною таємницею. При цьому страховик несе відповідальність за їх розголошення у будь-якій формі, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України. Наявність у страховиків сплаченого статутного фонду, створення стра¬хових резервів, а також системи перестрахування — це умови забезпечення платоспроможності страховиків. Вони повинні дотримуватися нормативних співвідношень між сумою власного статутного фонду із страховим резервом та обсягом прийнятих на себе страхових зобов'язань.

У ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено за¬гальні для усіх видів страхування підстави для відмови стра¬ховика у виплаті страхових сум (страхового відшкодування). Такими підставами є:

1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання стра¬хового випадку (крім дій, пов'язаних з виконанням цими осо¬бами громадянського обов'язку щодо захисту майна, здоров'я, життя, честі та гідності). Кваліфікація дій страху¬вальника або особи, на користь якої укладено договір страху¬вання, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

2) вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на користь якої укладено договір, умисного злочину, цю призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником свідомо неправдивих відо¬мостей про об'єкт страхування;

4) отримання страхувальником відповідного відшкодуван¬ня збитків за майновим страхуванням від особи, винної у заподіянні їх. За договорами особистого страхування виплати страхових сум здійснюються незалежно від суми, яку має отримати одержувач за державним соціальним страхуван¬ням, соціальним забезпеченням, і суми, що має бути йому сплачена як відшкодування збитків (ч. 2 ст. 371 ЦК; ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування");

5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про на¬стання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, ха¬рактеру та розміру збитків.

Законодавчими актами або умовами договору страхуван¬ня можуть бути передбачені й інші підстави для відмови у виплаті страхових сум. Рішення про відмову у виплаті цих сум приймає страховик і повідомляє страхувальнику в письмовій формі з обгрунтуванням причин відмови. Це рішення страху¬вальник може оскаржити у судовому порядку.

У період дії договору страхування може статися зміна осіб у страховому зобов'язанні. Зокрема, в разі смерті страху¬вальника-громадянина його права та обов'язки переходять до спадкоємців. В інших випадках права та обов'язки страху¬вальника можуть перейти до іншого громадянина чи юри¬дичної особи лише за згодою страховика, якщо інше не перед¬бачено договором страхування. У разі смерті страхуваль¬ника, який уклав договір особистого страхування на користь третіх осіб, його права та обов'язки можуть перейти як до цих осіб, так і до осіб, на яких відповідно до чинного законодавст¬ва покладено обов'язки з охорони прав і законних інтересів застрахованих. Якщо в період дії договору страхування стра¬хувальника-громадянина суд визнав недієздатним або таким, у якого обмежена дієздатність, то права та обов'язки страху¬вальника переходять до його опікуна або піклувальника. При цьому дія договору страхування цивільної відповідальності припиняється з часу втрати або обмеження дієздатності. Внаслідок реорганізації юридичної особи, яка є страхуваль¬ником, її права та обов'язки, що випливають з договору стра¬хування, переходять до правонаступника за згодою стра¬ховика (статті 21—23 Закону України "Про страхування") [1].

Зобов'язання зі страхування припиняється за таких підстав:

— за згодою сторін;