Методика розрахунку страхових тарифів та платежів в майновому страхуванні.

n – загальна кількість випадків з однаковими можливостями настання.

І якщо умовно (тому що не враховані ще частота настання страхового випадку, його спустошувальність, відношення ризиків) припустити, що

k = , (2.1.4)

де - середня страхова виплата на один договір страхування;

- середня страхова сума на один договір страхування (визначаються за середньою арифметичною), то

Tno = 100 = 100. (2.1.5)

При розрахунку ризикової надбавки застосовують формулу:

∆r = 1,2 tγ , де (2.1.6)

1,2 – сталий коефіцієнт;

tγ – квантіль рівня γ нормального розподілу;

p(a) – ймовірність настання страхової події за визначеним ризиком;

n – кількість договорів страхування за визначеним ризиком, що планується.

Отже, в загальному вигляді розрахунок тарифа-нетто може бути представлений формулою:

Тn = 100 + 1,2 tγ , або (2.1.7)

Тn = p(a) k 100 + 1,2 tγ . (2.1.8)

Навантаження (N) покриває витрати страховика на ведення страхової справи (Ns), витрати на фінансування превентивних заходів (Npr) та забезпечує заплановану норму прибутковості (Nr).

Якщо зазначені елементи (статті) навантаження встановлені в абсолютному розмірі, то використовуємо формулу:

N = Ns + Npr + Nr (2.1.9)

Якщо одна частина статей навантаження визначаються в абсолютних числах, а інша – у відносних – відсотках до тарифа-брутто, то застосовуємо формулу:

Tb = . (2.1.10)

Якщо всі статті навантаження представлені у відсотках до тарифа-брутто, то застосовуємо формулу:

Tb = . (2.1.11)

Зазначений порядок розрахунку страхового тарифу застосовують при оцінці технічних ризиків, наприклад, ризиків, пов’язаних із нещасним випадком, вантажем чи іншими вірогідними подіями.

Для оцінки інвестиційного ризику застосовуються статистичні методи з використанням доходності проекту або діяльності підприємства.