Страхування зовнішньоекономічних операцій
д) кредити, надані покупцеві протягом точно фіксованого періоду.
Сутність страхування полягає в тому, що страхова установа бере на себе певну частку можливого ризику, тобто кінцевих збитків від угоди, що страхується. Вона видає страховий поліс на точно визначену суму застрахованого кредиту із зазначенням терміну кредитування і частки ризику, звичайно від 60 до 85 %, яку бере на себе страховик. Розмір страхової премії, стягнутої останнім, залежить від розміру страхових операцій, форми кредиту, його терміну, становища експортера і виробника в комерційному середовищі та економічного стану країни-експортера. Тому шкала преміальних ставок щодо страхування кредиту є досить строкатою (коливається навколо середніх норм у розмірі від 1/4 до 10% застрахованої суми).
3. ЗАХИСТ ВІД ВАЛЮТНИХ І КРЕДИТНИХ РИЗИКІВ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ КОНТРАКТІВ
Будь-яка зовнішньоторговельна операція має на меті еквівалентний обмін товару або на інший товар, або на еквівалент цієї вартості, виражений в іноземній валюті. Розрахунки в міжнародній торгівлі здійснюються, як правило, у вільно конвертованих валютах: доларах США, німецьких марках, англійських фунтах стерлінгів та в інших валютах, причому особливістю міжнародних економічних відносин узагалі є те, що для однієї зі сторін розрахунки завжди здійснюються в іноземної для неї валюті. Становище цих валют не залишається постійним. Залежно від внутрішнього економічного стану тієї чи іншої країни, її платіжного балансу, а також під впливом інших чинників курс валюти цієї країни стосовно інших валют змінюється.
Після скасування твердих, або фіксованих, курсів і переходу багатьох країн на початку 1973 р. до "плавання", тобто до ринкового регулювання курсів своїх валют, коливання бувають досить істотними. Такі коливання валютних курсів дезорганізуюче впливають на міжнародний поділ праці, ускладнюють еквівалентний обмін товарами і послугами.
ВАЛЮТНІ ЗАСТЕРЕЖЕННЯ. В умовах значних коливань курсів валют виникають втрати або виграші для партнерів у міжнародних економічних операціях. Для захисту від можливих валютних втрат, пов'язаних із курсовими коливаннями, у зовнішньоторговельних контрактах, а іноді й у кредитних угодах, застосовують так звані валютні застереження. Захист від ризиків з допомогою валютних застережень належить до так званого нестрахового захисту, оскільки не передбачає розміщення цих ризиків на страхування у страхових компаніях.
Сутність цих застережень зводиться до встановлення в контракті, а саме у двох його статтях - "ціна товару" та "умови платежу" - таких умов, які зводили б до мінімуму можливі валютні втрати.Практика свідчить, що більшість контрактів передбачають як валюту ціни та валюту платежу одну і ту саму валюту. При цьому експортер заінтересований у встановленні ціни в стійкій валюті, тобто не схильній до ризику знецінювання. Фіксація ціни товару в стійкій валюті є однією з форм страхування валютних ризиків, найпоширенішою нині.
При системі фіксованих паритетів (до 1973 р.) валюта ціни в контракті не відігравала такої ролі, як сьогодні. Річ у тім що коливання курсів будь-якої валюти країни - члена МВФ не могли виходити за припустимі межі відхилень від офіційного паритету ± 1% (до грудня 1971 р.) і ± 2,25% (до лютого 1973 p.). Головним завданням експортера в той час було страхування від офіційної девальвації валюти ціни.
Таке страхування здійснювалося в двох основних формах: за допомогою валютного і золотого застереження. Валюта ціни прив'язувалася або до долара США за офіційним курсом, або через нього до іншої валюти, або ж до свого офіційного золотого вмісту. У разі цих застережень сума платежу у девальвованій валюті змінювалася у такий спосіб, щоб зберігався еквівалент у валюті, до якої прив'язувалася валюта ціни, або в початковому золотому вмісті.
При системі фіксованих паритетів девальвація однієї валюти не вела до автоматичної зміни паритетів і курсів інших валют між собою. Так, наприклад, девальвація англійського фунта стерлінгів не змінювала автоматично паритетів і курсів між доларом і німецькою маркою, маркою і французьким франком тощо. Застосування валютного застереження дозволяло експортеру зберегти еквівалент ціни в інших валютах без зміни. Золоті застереження, що застосовувалися в той час, за яких ціна товару фактично прирівнювалася до певної кількості золота, були застереженнями на базі офіційної ціни золота.
Сьогодні твердих паритетів і офіційної ціни золота не існує. Курси валют змінюються не східчасте, а постійно під впливом ринкових сил. Причому в русі перебувають одночасно курси багатьох валют.