Моделі соціальної політики за кордоном
Система соціального захисту кожної країни — один з найваж¬ливіших елементів соціальної політики. Організаційно-правова форма систе¬ми соціального захисту визначається станом економіки і ринку праці, існу¬ючої податкової політики і політики в галузі доходів, демографічною ситуацією, розвитком фінансових, в тому числі і страхових інститутів, прийняттям суспіль¬ством конкретної моделі соціального страхування.
В зарубіжних країнах з розвинутою ринковою економікою поняття соціального захисту нерозривно пов’язане з поняттям пенсійного забезпечення. Адже за своєю сутністю пенсія та соціальні виплати замінюють заробітну платню як основне джерело доходів найманого працівника, коли за віком або станом здоров'я він втрачає здат¬ність повноцінно трудитися. Для матеріального забез¬печення системи соціального захисту резервується частина не¬обхідного продукту, який використовується для по¬криття витрат на відтворення робочої сили, яка забез¬печує життєдіяльність тих, хто не здатний працювати через вказані вище причини.
Частка коштів, яка на це витрачається, в структурі ВВП — макроекономічний показник рівня цивілізова¬ності суспільства.
Соціальне забезпечення, як один з актульних аспектів соціального захисту, постійно перебуває під контролем уряду кожної країни. В центрі дискусій що¬до реформування систем соціального захисту та пенсійного забезпечення, які розгорнулися в науко¬вих і політичних колах західних країн і країн з перехідною економікою, — по¬шук нових, більш ефективних страхових методів і механізмів; створення бага¬торівневих і взаємодоповнюючих систем соціального захисту; активне залучення при¬ватного сектора і самих застрахованих до фінансування соціальних затрат; ме¬тоди залучення до процесу колективного і особистого соціального страхування осіб, зайнятих в тіньовому ринку праці; створення комплексних, взаємопов'язаних інститутів соціального захисту людей похилого віку.
Реформи систем соціального захисту та соціального страхування, які вже почалися в ряді країн Європейського Со¬юзу зводяться до різноманітних комбінацій таких заходів як: поступове підви¬щення пенсійного віку, зниження розмірів окремих видів пенсій та соціальних допомог, збільшення роз¬мірів страхових внесків та періодів страхування, обмеження практики передчас¬ного виходу на пенсію, стимулювання створення приватних соціальних фондів.
Головний інститут соціального страхування, організований на принципах пе¬рерозподілу в системах соціального захисту, які реформуються, передбачається посили¬ти додатковими (обов'язковими і добровільними за характером; професійними, корпоративними і індивідуальними за формою організації) системами соціального захисту, накопичувальними за своєю природою.
Витрати на соціальний захист в країнах Європейського Союзу склада¬ють в середньому 9% ВВП [43, 101]. Згідно з прогнозами очікується їх подальше зрос¬тання. Зараз в країнах ЄС нараховується майже 100 млн. осіб похилого віку, в той час як загальна кількість населення дорівнює 321 млн. чол. Питома вага осіб старших 60 років — складає біля 20% загальної кількості населення. Осо¬би віком старше 50 років складають приблизно 31% всього населення і 21% всієї робочої сили [43, 101]. Очікується, що до 2025 р. тільки в країнах ЄС кількість осіб старших 65 років збільшиться на 21 млн. чоловік, в той час як чисельність по¬тенційно активного населення скоротиться більш, ніж на 15 млн. чол.[43, 101].
Перед системою соціального страхування стоять три основні завдання. Це, перш за все, захист від бідності. По-друге, надання доходу при завершенні тру¬дової діяльності, розмір якого, як правило, пропорційний сумі заробітку, який виплачувався безпосередньо перед виходом на пенсію. По-третє, захист цього доходу від зниження реального рівня життя в результаті інфляції.
В Бельгії, Франції, Німеччині, Великобританії, Італії призначаються так зва¬ні соціальні пенсії, які надаються всім особам, які досягнули пенсійного віку, але не мають з певних причин права на іншу пенсію, або якщо вони отриму¬ють пенсії в розмірі, який нижчий встановленого мінімуму. Соціальна пенсія призначається за умови, якщо доход пенсіонера не досягає встановленого мінімуму, що засвідчується після спеціальної перевірки органами соціального страхування або соціальної допомоги.
Формування моделі національної сис¬теми соціального захисту — результат суспільної злагоди з приводу принци¬пів побудови, способів здійснення соціальної політики. Така злагода складається під впливом економічних, культурних і національних традицій тієї чи іншої кра¬їни. Загальною і обов'язковою умовою організації вся¬кої системи соціального захисту є створення державою правової, організаційної і економічної бази, яка б забезпечувала збереження права на пенсію та соціальні виплати.Завдяки різноманітним заходам, які були застосовані в рамках систем соціаль¬ного страхування, багатьом західноєвропейським кра¬їнам вдається протягом останніх десятиліть не тільки забезпечувати соціальну захищеність непрацездатних членів суспільства, але й регулювати стан на ринку праці, впливати на демографічну ситуацію і сприяти економічному процвітанню.