Механізм взаємодії системи обов’язкового та добровільного медичного страхування

ПЛАН

Вступ

1. Основні принципи організації обовязкового медичного страхування, взаємодія з добровільним медичним страхуванням

2. Добровільне медичне страхування та його взаємодія з обов’язковим

Література

Вступ

Страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Обов'язкові види страхування, які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Забороняється здійснення обов'язкових видів страхування, що не передбачені цим Законом.

Важливим елементом системи страхової медицини є медичне страхування. Медичне страхування передбачає страхування на випадок втрати здоров'я з будь-якої причини. Воно забезпечує більшу доступність, якісність і повноту щодо задоволення різно¬манітних потреб населення в наданні медичних послуг, є ефекти¬внішим порівняно з державним фінансуванням системи охорони здоров'я.

Медичне страхування пов'язане із компенсацією витрат гро¬мадян, які обумовлені одержанням медичної допомоги, а також інших витрат, спрямованих на підтримку здоров'я.

Соціальна та економічна ефективність медичного страхування залежить від того, наскільки глибоко і всебічно пророблено кон¬цепцію розвитку страхової медицини в країні.

Об'єктом медичного страхування є життя і здоров'я грома¬дян. Мета його проведення полягає в забезпеченні громадянам у разі виникнення страхового випадку можливості одержання ме¬дичної допомоги за рахунок накопичених коштів і фінансування профілактичних заходів.

Медичне страхування може проводитися в обов'язковій і добро¬вільній формах. Вибір форми медичного страхування в кожній краї¬ні залежить від конкретних економічних і культурно-історичних умов, від особливостей демографічних і соціальних показників, рів¬ня захворюваності та інших факторів, які характеризують загальний стан здоров'я і рівень медичного обслуговування.

1. Основні принципи організації обовязкового медичного страхування, взаємодія з добровільним медичним страхуванням

Принцип обов'язкового медичного страхування діє, наприклад у Франції, Канаді, Німеччині, Нідерландах. В Ізраїлі і Швейцарії переважає добровільне страхування здо¬ров'я, а обов'язкове існує лише щодо осіб окремих професій.

Обов'язкова форма медичного страхування використовується, як правило, у тих країнах, де переважне значення має суспільна охорона здоров'я, а добровільна — там, де поширені приватні страхові програми.

Медичне страхування, яке провадиться в обов'язковій формі, набуває рис соціального страхування, оскільки порядок його проведення визначається державним законодавством. Обов'язко¬ва форма страхування координується державними структурами. Страхові платежі, сплачувані громадянами та юридичними осо¬бами, мають форму податку. Обов'язкове медичне страхування перебуває під жорстким контролем держави і характеризується безприбутковістю. Ця форма організації страхового фонду дає змо¬гу планувати медичну допомогу завдяки тому, що надходження ко¬штів до страхового фонду характеризується стабільністю.

Обов'язкове медичне страхування базується на таких принци¬пах: загальності, державності, некомерційності. Принцип загальності полягає в тому, що всі громадяни незалежно від статі, віку, стану здоров'я, місця проживання, рівня особистого доходу мають право на одержання медичних послуг. Принцип державності означає, що кошти обов'язкового медичного страхування — це державна вла¬сність. Держава забезпечує сталість системи обов'язкового меди¬чного страхування і є безпосереднім страхувальником для непра¬цюючої частини населення (наприклад, пенсіонерів). Некомерційний характер обов'язкового медичного страхування базується на тому, що його здійснення і прибуток — це несумісні речі. Прибуток від проведення обов'язкового медичного страхування є джерелом поповнення фінансових резервів системи такого стра¬хування і не може бути засобом збагачення.