Страховий ринок: характеристика, сегментація та учасники, визначення страхового тарифу та страхового внеску

Посередники на страховому ринку України існують з момен¬ту його виникнення наприкінці 80-х років. Вони були представ¬лені тільки страховими агентами. Професійні страхові посеред¬ники почали з'являтись на страховому ринку в середині 90-х років в особі страхових брокерів. У вересні 1997 р. дев'ять про¬фесійних страхових посередників заснували Асоціацію про¬фесійних посередників України (АПСПУ).

Страхові агенти (обов'язкової реєстрації немає) - юридичні особи, для яких посередницька діяльність на страховому ринку є виключним видом діяльності (страхові агентства); інші юридичні особи, що поєднують посередницьку діяльність з іншими видами підприємництва; громадяни-підприємці, що працюють на основі агентської угоди; фізичні особи, що працюють за контрактом; страхові компанії, що мають агентські угоди з іноземними стра¬ховиками; спеціалізовані об'єднання страховиків.

Страхові брокери (підлягають обов'язковій державній реєстрації) - юридичні особи, громадяни-підприємці, представ¬ництва іноземних страхових брокерів, офіційно зареєстровані в державному реєстрі страхових брокерів України.

Андеррайтер (оцінювач страхових ризиків) -- діє від імені страховика та має право брати на страхування запропоновані ризики, визначати тарифні ставки та умови договорів страхуван¬ня на основі норм страхового права.

Сюрвеєр (оцінювач страхових ризиків) - інспектор чи агент страховика, здійснює огляд майна, яке приймається на оцінку, визначає ймовірність реалізації страхового ризику.

Аварійний комісар (оцінювач страхових збитків) - встановлює причини настання страхового випадку, характер та розмір збитків, ж правило займається дорожньо-транспортними пригодами.

Аджастср (оцінювач страхових збитків) - діє від імені стра¬ховика при вирішенні та врегулюванні заявлених претензій стра¬хувальників.

Днспаїиср (оцінювач страхових збитків) - спеціаліст у галузі морського права, який здійснює розрахунки при загальній аварії, розподіляє збитки між судном, вантажем та фрахтом.

2. Визначення страхового тарифу та страхового внеску.

Поняття „страховий тариф" виходить із розуміння терміну „тариф", а ознака „страховий" вказує на певну галузь його засто¬сування.

Слово „тариф" з французького озна¬чає ставка чи сукупність ставок обкладання або оплати за кори¬стування чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної ук¬раїнської мови визначає тариф як офіційно встановлений розмір оплати, оподаткування чогось.

У спеціальній довідниковій літературі „тариф" визна¬чається за двома напрямками:

1.як розмір оплати за різні послуги, ціна послуг;

2.як система ставок плати за різноманітні виробничі та невиробничі послуги.

Термін „страховім тариф" означає встановлений розмір плати за послуги страхування, за використання страхового про¬дукту, за передачу ризику чи його частини страховику.Поняття страховий тариф в страховій термінології відповідає термінам: тариф-брутто, тарифна ставка, брутто-ставка і означає ставку платежу за страхування з одиниці страхової су¬ми, відображає ціну страхового ризику та інших витрат страхови¬ка з організації страхового захисту за укладеним договором стра¬хування. Отже, страховий тариф є найважливішим елементом у погодженні інтересів сторін страхових відносин. На страховий та¬риф покладено вирішення суперечливого завдання: з одного боку, його мінімізація для можливості здійснення страхування широко¬му колу страхувальників, з іншого - його максимізація до можливості забезпечення значних обсягів страхової відповідальності. Отож, однією із умов встановлення раціонального с фахового та¬рифу є підтримання еквівалентності інтересів страхових парт¬нерів, що відповідає замкнутому розподілу збитку одного застра¬хованого на всіх учасників страхового портфелю.

Окрім того, страховий тариф визначає фінансову стійкість ведення страхової справи. Від страхових тарифів залежить ефек¬тивність страхових відносин між страховиком і страхувальни¬ком, а також весь економічний добробут страхової компанії. Ад¬же саме він формує страховий фонд для здійснення страхових ви¬плат, який має обмежені джерела свого створення. Саме він за¬безпечує відшкодування витрат на фінансування превентивних заходів, на ведення страхової справи та отримання прибутку страховиком.