ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РИНКУ СТРАХОВИХ ПОСЛУГ УКРАЇНИ
1. Загальний стан економіки, фінансів підприємств та доходів населення не дає можливість направити достатні кошти на цілі страхування. Цьому в значній мірі не сприяє діюча система оподаткування та система ре¬гулювання фінансів підприємств. Лише по обмеженим видам страхування страхові пла¬тежі можна зараховувати на собівартість продукції, а левова їх частка сплачується лише з прибутку.
В той же час в деяких сусідніх країнах СНД це питання вирішується по-іншому, зо¬крема шляхом встановлення проценту в со¬бівартості, в межах якого підприємства мо¬жуть направляти кошти на страхування.
Аналогічна ситуація з платежами грома¬дян, де потребують вирішення питання щодо врахування в неоподатковуваний дохід фізи¬чних осіб платежів на цілі страхування. Також страхове відшкодування, яке отримують громадяни оподатковується, що принижує його компенсуючу роль.
2. Направлення страхових резервів на цілі інвестування наштовхується на законодавчі протиріччя, а також не є стимулом для дія¬льності страхових компаній. Так при при¬йнятті Закону України "Про страхування" в 1996 році при винесенні питання страхуван¬ня на друге читання, були вилучені пропо¬зиції Уряду щодо використання страхових резервів на цілі інвестування і, відповідно, при¬йнятий закон забороняє це робити всім страхо¬викам, крім тих, хто займається страхуванням життя.
Але навіть при умові законодавчого вирішення цього питання ще остаточно не розроблені від¬повідні стимули та гарантії для страховиків-інвесторів. Це стосується розроблення спеціаль¬них інвестиційних проектів, відповідних цінних паперів держави, інше. Але пропозиції вже вно¬сились і сьогодні така робота триває.
3. На фоні досить високих темпів розвитку страхової галузі не відбувається нормального розвитку страхування життя, що відноситься до довгострокових видів (10-15 років). Таке стано¬вище викликане низкою обставин. Найголовніша і найболючіша з них - це криза довіри насе¬лення.
Наприкінці 1992 року розпад економічних зв'язків та інфляція постсоціалістичного періоду призвів до накопичення у населення великої грошової маси, яка швидко знецінювалась. Таке становище підштовхувало населення швидко вкладати ці “гарячі гроші" щоб якось зберегти !х від знецінення. Таким чином наприкінці 1992 ро¬ку виник попит, який, звичайно, не міг довго за¬лишатись без пропозицій. Тому стали виникають перші підприємства, що брали у населення гроші під проценти.Такі фірми росли наче гриби після дощу за¬вдяки двом основним причинам. По-перше на такі послуги був великий попит населення, яке було не дуже обізнане у фінансовій справі. А по-друге, діючи у той час законодавчі акти дозволя¬ли це робити у межах законодавства, тобто не порушуючи його. Так ні Закон України "Про гос¬подарські товариства", ні Закон України "Про підприємництво" не визначали сутність такої дія¬льності та не встановлювали вимог щодо ліцен¬зування суб'єктів підприємницької діяльності , що залучали кошти громадян.
Щоб хоч якось виправити правові недоліки, Урядом України на початку 1993 року був при¬йнятий Декрет "Про довірчі товариства", направ¬лений на пом'якшення напруженої ситуації, що склалася та регулювання цих процесів.
Декрет упорядкував в значній мірі діяльність саме довірчих товариств і, як показує аналіз, са¬ме в довірчих товариствах зловживань, попри всі недоліки Декрету, було не так і багато. На жаль, господарське законодавство, що діяло в цілому в той період, дозволяло обирати насе¬ленню через інші форми, такі як будинки селенгу, пенсійні фонди, тощо, які по суті не були до¬вірчими чи страховими товариствами і, звичайно, не підпадали під Декрет.
Зловживання стали можливі завдяки неврегульованості питань щодо надання фінансових по¬слуг громадянам.
Ці недоліки виправляє розроблений Урядом проект Закону "Про фінансові операції" які зараз знаходяться на розгляді у Верховній Раді Украї¬ни.
Положення проекту Закону передбачають конкретний механізм контролю за такою дія¬льністю. До того ж проект передбачає кла¬сифікацію видів фінансових послуг, яка з од¬ного боку відповідає європейським нормам, а з другого вже має конкретну реалізацію в умовах сучасного розвитку економіки Украї¬ни, що значно обмежує можливості суб'єктів підприємницької діяльності міняти напрями діяльності не виконавши зобов'язань по по¬переднім напрямкам.