Видатний політик та полководець XVII століття
Відповідно цієї концепції, в 1607 році, Сагайдачний спустошив два мусульманських міста - Очаків та Перекоп. У 1608 та на початку 1609 року здійснив напади на береги Анатолії і знищив там все "вогнем та мечем". У 1612-1613 роках він утрутився у внутрішні справи князівств Валахії та Молдавії, які були васалами Туреччини.
Протягом 1613 року Сагайдачний двічі виходив з козаками на Чорне море. Завдав багато шкоди татарам, спустошив кілька міст у Херсонесі Таврійському. Тоді супроти нього і козаків турецький султан Ахмет І вислав водою чималу армаду з галер та чайок до очаківського порту, поблизу якого козаки, за звичаєм, поверталися назад на Запорожжя. Проте січовики вночі напали на безтурботних турків прямо в самому порту і розгромили їх, до того ж захопили чимало турецьких чайок і шість великих галер.
Значним внеском Сагайдачного у розвиток українського військового мистецтва стала розроблена ним козацька тактика морського бою. До морського походу запорожці готувалися дуже старанно. Ще за кілька тижнів на Дніпрі на численних островах збирали матеріал для побудови та оснащення чайок. Кожен загін-екіпаж, у складі якого було 50-70 козаків, будував чайку для себе протягом кількох тижнів. Залежно від того, яким великим мав бути похід, виставлялася флотилія від кільканадцяти до 80-100 чайок. Таке оперативне формування величезних флотилій було можливим завдяки досконалій організації.Для будівництва човнів використовували липу, вербу, аттик, яких у районі Дніпра було вдосталь. Щодо самої чайки, то це був великий морський човен, в якому могло вміститися від 50 до 70 чоловік з оснащенням, озброєнням та провіантом. Головною його частиною був кіль довжиною близько 15 метрів, видовбаний з липового або вербового пня. Від нього розбудовували корпус, прибиваючи дошки. Міцно спаяні їх обводили колодою з липової кори і обливали смолою. Потім ззовні на обох бортах за допомогою липового лика і дикої вишні прив'язували снопи очерету. Вони не дозволяли суднові затонути навіть тоді, коли воно наповнювалося водою. Охороняли вони екіпаж і від куль, які летіли низько й водночас виконували роль кранців. Воду, яка заповнювала човен досередини, виливали черпаками. Довжина чайки сягала до 20 метрів, ширина - 4, осадка - 1,5 метри. З огляду на довжину човна виникали труднощі при виконанні поворотів. Козаки зарадили і цьому. Прикріплювали два веслових стерна на носі та кормі, що сприяло маневреності човна, даючи змогу, коли потрібно, виконувати складний поворот. Тому запорозький човен був швидкий, для турецьких галер - невловимий.
На кожному борті чайки було по 10-15 весел. При сприятливому вітрі використовувалося вітрило із складною щоглою. Чайки були відкритими човнами без палуби, з лавами, які зміцнювали водночас всю конструкцію. Екіпаж, який будував човна сам собі, знав його досконало. Це дуже допомагало під час морського походу. Крім того, безпосередня участь у спорудженні згодом полегшувала і ремонт та лагодження при пошкодженні.
Кожен козак, вирушаючи у морський похід, брав з собою 2 рушниці або пістолі, 3 кілограми пороху, свинець та шаблю. Чайка могла мати до 6 малих гармат-фальконетів з повним боєкомплектом.
Служба на чайіц була важкою, вимагала від екіпажу великого психічного та фізичного напруження. Тому перед походом здійснювався суворий відбір: козаків, неспроможних витримати службу, у поход не брали.
Великим тактичним мистецтвом було виведення флотилії чайок з Дніпра в море побіч турецької фортеці Очакова, яка стояла в гирлі цієї ріки. Чайки йшли в строю одна за одною. А попереду пливли великі дуби з гілками або балки, обковані залізом, що проривали ланцюги, якими було перегороджено гирло Дніпра.
Морська боєздатність чайок давала змогу козакам вести бойові дії на великій відстані від Дніпра. За 36-40 годин (за даними, наведеними О. Апанович) козацькі чайки досягали Анатолії. В морі козаки завжди першими помічали великі турецькі галери, осільки їхні чайки піднімалися над водою десь на один метр, до того ж посувалася чайка дуже тихо. Козацькі моряки спускали щогли, з'ясовували напрямок вітру і ставали так, щоб під вечір сонце у них було з тилу. За годину перед заходом сонця починали веслувати ближче до галер, не випускаючи їх з очей та чекаючи півночі. Вони енергійно веслували до ворожих суден за гаслом з отаманської чайки.
Зненацька брали на абордаж. Блискавично заповнюючи галери, захоплювали їх. Нерідко закінчували атаку рукопашним боєм. Флотилії чайок, в основному, ухилялися від боротьби з військовими кораблями. Вони, здебільшого, атакували торгові суда, щоб визволити галерних невільників і взяти товари. Здобич переправляли на Запорожжя.
Повернемося до історії морських походів під керівництвом Сагайдачного. Того ж 1613 року Сагайдачний напав на татар, які під час його відсутності вторглися в запорозькі землі, і здобув над ними блискучу перемогу на березі лівої притоки Дніпра - Самари.