Видатний політик та полководець XVII століття
Видатний політик та полководець XVII століття
М.С. Касич-Пилипенко
ВИДАТНИЙ ПОЛІТИК
ТА ПОЛКОВОДЕЦЬ XVII СТОЛІТТЯ
Ой на горі та женці жнуть,
А по-під горою, по-під зеленою
Козаки йдуть, козаки йдуть...
А позаду Сагайдачний,
Що проміняв жінку
На тютюн та люльку,
Необачний, необачний.
Герой цієї відомої пісні Петро Конашевич Сагайдачний (р.н. невід. - 1622) є найбільш видатною особою, яку українська козаччина висунула ще до Богдана Хмельницького. Козацтво отримало не лише хороброго ватажка, а й видатного політика. Він спромігся направити козацьку силу не лише на здобуття слави та здобичі, але й на користь національних інтересів всього українського народу. Його діяльність заслужила високу оцінку вже з боку сучасників, яка перейшла до нащадків оповита славою та легендами.
Місце і дата народження Сагайдачного достеменно не відомі. За свідченнями одних джерел, вїн народився поблизу м. Самбора, за іншими - біля Перемишля, у Підгір'ї. Відомо лише, що родом він з Галичини. Батько Сагайдачного - український шляхтич на ім'я Конаш (Конон), звідки Конашевич - це ім'я по батькові, а не подвійне прізвище, як інколи помилково вважають. Цілком вірогідно, що початкову освіту юнак отримав в рідних краях, а продовжив у школі м. Острога на Волині, в якій він пробув чималий час. За змїстом освїти ця школа вважалася рідкісною.
З Острога Петро переїхав спершу до Києва. Невідомо з якої причини - чи навчатися у києвській школі, а чи шукати собі заняття. Відомо лише, що в Києві він служив вчителем у міського судді Яна Аксака і звідти десь у 1601 році з якихось сімейних непорозумінь подався на Січ. Під час другого гетьманування Самійла Кішки Сагайдачний брав участь в усіх його походах. Здобув собі військовий досвід і неабияку славу серед козаків. Як писав сучасник Яків Собеський: "Був він чоловік великого духу, що сам собі шукав небезпеки, легковажив життям. У битві був перший, коли ж доводилося відступати - останній. Мав жваву діяльну вдачу. В таборі - сторожкий, мало спав і не пиячив. На нарадах поводився обережно, в розмовах був небалакучий".
Становище козацтва перед вступом на історичний терен Петра Сагайдачного було вкрай сумне: ще недавно (а саме 1596 року) козаки з їхніми гетьманами Лободою та Наливайком були жорстоко розбиті поляками в урочищі Солониця під Лубнами (Полтавщина). Після цього, в козацькому війську, розпочався якийсь коловорот. Про це свідчить зміна п'ятнадцяти ватажків протягом 10 років, яких козаки називали "гетьманами", а поляки "козацькими старшими". Саме після цих подій вступив (близько 1606 року) в звання гетьмана Петро Сагайдачний.
Першим та основним завданням для себе молодий гетьман вважав організацію походів проти Османської імперії - давнього та небезпечного ворога південнослов'янських земель. Відомо, що трагічну роль в історії України зіграли турецько-татарські навали, які майже щороку спустошували українську територію, руйнуючи міста та селища, забираючи в полон тисячі людей.
Основним напрямком наступу на турецькі володіння були береги Анатолії та Малої Азії. Сагайдачний розробив концепцію активної, ініціативної боротьби проти турецької агресії: не тільки давав відсічь нападам татарських орд і турецьких військ на Україну, а й переносив військові дії на територію ворога - володіння султанської Туреччини та Кримського ханства. Ставилося завдання послаблювати військову силу ворога, його економічно-матеріальну базу, знищувати ворожий флот, для чого слід було зруйнувати найважливіші порти.