Козаччина

2.Почато козаччини

1.Запоріжжя.

Через татарські напади вся південна Україна була пуста і незаселена. Вкривали її безмежні степи. Весь край по обох сторонах Дніпра аж до Чорного моря був ніби одним великим лугом. В деяких місцях були невеликі ліси.

Запоріжжя мало дуже буйну рослинність і багато звірів. Стрічалися тут і рослини, стебла і коріння яких чоловік міг ужити на поживу. В лісах та степах була велика сила зубрів, диких коней, оленів, кабанів. Птахів була така сила, що весною люди набирали повні човни яєць з-під качок, гусей, лебедів, а потім ловили безліч молодих птахів.

2.Козаки.

Але хоч Запоріжжя було таке багате не всяке природне добро, мало хто відважувався іти туди, бо життя було в небезпеці від татар. Нерідко по полях люди ставили собі оборонні землянки зі стрільницями вони втікали туди, коли на них несподівано напали татари. Ще небезпечніше було на Низу, бо так татари проживали у великій кількості і чатували, кого б напасти і взяти в ясир. Козаки - це слово татарське, воно означає - юнак, молодець. Тому, що козаки мешкали на Запоріжжі або Низу, називали їх запоріжцями, або низовими козаками.

3.Застування Січі.До козаків почала прилучатися шляхта, а далі йшли на Запоріжжя і могутні пани, що шукали небезпек і хотіли набути хоробрості і витривалості. Серед тих козаків був на Запоріжжі також князь Дмитро Вишневецький. На острові Малій Хортиці, не доступному місці він заснував оборонний замок, що був обведений валами з землі і украплений дерев'яним частоколом.

Цій твердині козаки дали назву Січ - від слова сікти, рубати, бо укріплення були з дерев'яних засіків.

Козацький устрій.

На чолі всього запорізького війська був гетьман. Він був найвищий начальник козаків, давав накази війську, командував у воєнних походах, правив на Січі і на цілому Запоріжжі. Його відзнакою була булава - срібна палиця з кулею на кінці. При гетьмані був писар, що писав усі військові письма й гетьманські універсали, тобто оповіщення.

5.Козацька школа.

Нових козаків набирали на Січі весною. Хто мав охоту стати запорожцем, споряджав човен, набирав всяких припасів і їхав Дніпром на Низ. Придатних до воєнної служби записувано в реєстр, цебто список війська. Новобранця - він звався новиком або чурою - приділяли до котрого-небудь куреня, під владу отамана.

3. Козацькі походи

1.Боротьба з татарами і турками.

Славні були козацькі походи на Чорне море, на турецькі і татарські міста. Для такого походу козаки будували собі окремі дерев'яні човни, чайки, по 20 метрів завдовжки і 4 метри завширшки. Посередині стояв високий стовп, щогля, на яку вішали вітрила з полотна.

Під проводом отамана чайки виїздили з Січі і плили вниз Дніпром. При грулі Дніпра турки пробували їх здержати, але козаки серед темної ночі тишком перекладалися попри турецькі галери і випливали на чисте море, де вони мали вже вільну дорогу їхали, куди хотіли: на Крим, чи на Малу Азію.

2.Перші війни з поляками.

Козацькі походи на турків і татар не раз втягали Польщу у війну. Тому польський король задумав взяти запорожців під свою руку. Він оголосив, що кожен козак може найнятися до королівського війська і дістане за це плату, одяг і ввесь прожиток. На королівський заклик прийшло менше 500 козаків. Їх записали до одного списку, або реєстру і почали звати реєстровими. Ці козаки проживали в городах, і тому називали їх ще городовими. До реєстрового війська належала тільки невелика частина козаків. Так 1592 р. отаман Кшиштоф Косинський почав війну з князем Костянтином Острозьким, не зважаючи на те, що князь щиро працював для української культури.