Племенні об'єднання на Україні
Пізніше, в римську епоху, гарнізони направ¬лених з Апенінського півострова легіонерів роз¬міщувались у місцевих античних поселеннях, і тільки іноді для них створювалися спеціальні та¬бори. Одним із них був Харакс на мисі Ай-Тодор у Криму. Городище було недоступним з боку мо¬ря, а з суші мис укріплювала стіна завширшки 2,2-2,4 м, на яку пішли старі оборонні конструкції місцевих таврів. У різний час тут перебували солдати І Італійського, XI Клавдієвого легіонів та інших військових підрозділів.
Тут, як і в метрополії, соціально-економічні відносини грунтувалися на законах рабовлас¬ницької формації. За устроєм північнопричорно-морські держави були різними: демократичні (Ольвія, Херсонес) чи аристократичні (Пантікапей до утворення Боспорського царства) рес¬публіки або ж монархії (Боспорське царство). Влада належала рабовласникам, хоча в певних акціях брало участь усе вільне населення. Раби ж були позбавлені будь-яких прав. До громади також належали жінки.
На першому етапі свого існування (VII-! ст. до Н.Х.) міста-держави були незалежними утворен¬нями, а на другому (І ст. до Н.Х.-ІІІ ст. н.е.) підко¬рялися Риму. Занепад їх унаслідок загальної кризи рабовласницької формації, виведення римських гарнізонів та наступу варварських пле¬мен, що входили до складу готського військово¬го союзу, припадає на рубіж ІІІ-У ст. н.е.
Греки Північного Причорномор'я, крім виро¬щування зерна (на Боспорі та в Ольвії), займали¬ся виноградарством. Значну роль відігравали в них скотарство, рибний промисел. Високого рівня досягло ремісниче виробництво: металообробка, ткацтво, вичинка шкіри, виготовлення виробів зіФрагмент кубка із зображенням воїна. Березань. VI ст. до Н.Х. скла, різноманітної кераміки - амфор, покритого чорним та червоним лаком, фарбами різних ко¬льорів посуду. Швидкими темпами розвивалася торгівля, для потреб якої греки карбували власну монету. Для місцевої знаті виготовлялися найвишуканіші ювелірні вироби, з місцевим людом вівся й натуральний обмін. Громадські діяння про¬вадилися на міській площі - агорі, поблизу якої стояли головні культові споруди. На початку 1 тис. н.е. в Північне Причорномор'я потрапляє римська зброя (короткий меч, залізний панцир, спис із довгою залізною втулкою).
Духовна культура жителів давньогрецьких ко¬лоній зазнавала постійних взаємовпливів усього античного світу. На перших етапах існування міст-полісів у Північне Причорномор'я просто були пе¬ренесені всі досягнення культури метрополії. Од¬нак у процесі розвитку північнопонтійських міст виникали й посилювалися місцеві особливості, що зумовлювалося їхнім географічним положен¬ням, соціально-політичним устроєм, етнічним се¬редовищем, з яким вони взаємодіяли. Культура міст-держав Північного Причорномор'я - Боспору, Ольвії, Тіри, Херсонесу - не була однорідною.
У колоніях від самого їх створення була широ¬ко розвинута письменність, а грецька мова зали¬шалася офіційною мовою аж до загибелі багатьох
Ворота Херсонеса. VІ-Ш ст. до Н.Х. північнопонтійських держав. В Ольвії, зокрема, майже не знайдено латинських написів, більше їх серед матеріалів кримських пам'яток. Велика увага приділялась освіті, фізичному вихованню (п'ятиборство, стрільба з лука, біг тощо). Роз¬вивались історія та філософія, медицина. Значну роль у культурному житті поселенців відігравали театр, музика, література, мистецтво (монумен¬тальний живопис, мозаїка, вазопис, скульптура, коропластика - виробництво теракотових стату¬еток - та пам'ятки прикладного мистецтва).
Релігія також була грецькою, в своїй основі політеїстичною, тобто заснованою на поклонінні багатьом божествам. Природа здавалася давнім грекам живою, населеною надзвичайними істо¬тами. В історії розвитку релігійних уявлень у при¬чорноморського населення умовно можна виді¬лити два значні періоди. Для першого (VI-! ст. до Н.Х.) характерний в основному грецький панте¬он божеств із синкретизацією окремих культів, що посилилися в елліністичний час (у другій половині IV-! ст. до Н.Х.). Особливо популярним було вшанування Аполлона, Артеміди, Зевса, Афродіти, Діоніса-Вакха. Велике значення мало й шанування героїв - Ахілла та Геракла.
У другому періоді (І-ІУ ст. н.е.) відбуваються значні зміни: в релігію вищезгаданих осередків проникають і поширюються культи негрецького походження (Кібела, Мітра, Ізіда та ін.), впровад¬жується культ римських імператорів, поси¬люється роль локальних культів, синкретизація й абстрагізація окремих божеств. І вже наприкінці цього періоду з'являються перші паростки хри¬стиянства. Відправлення культів здійснювалось як у громадських місцях, так і вдома.
Взаємовпливи античних північнопричорно-морських міст-держав зумовлювали прискорення розпаду родоплемінних відносин у скіфів, сарматів, інших груп населення цього регіону сучасної України. Завдяки давньогрецьким переселенцям місцеві жителі знайомилися з передовим для тих часів грецьким і римським культурним надбан¬ням, що, в свою чергу, привело не тільки до ви¬никнення тут своєрідного варіанта культури, а й сприяло подальшому розквіту власних стародав¬ніх народів Північного Причорномор'я. Греки й римляни принесли сюди свої технічні досягнення, високу майстерність, особливо в галузях архітек¬тури, ремесел, мистецтва тощо.